Ілюзія знання. Чому не варто занадто покладатися на Google

21 грудня 2022, 21:13
Андрій Шабанов: «Мати можливість прогуглити будь-яке питання і вивчити цей предмет і розуміти його суть — не одне й те саме» (Фото:DmitryPoch/Depositphotos)

Андрій Шабанов: «Мати можливість прогуглити будь-яке питання і вивчити цей предмет і розуміти його суть — не одне й те саме» (Фото:DmitryPoch/Depositphotos)

Наш мозок постійно вводить нас в оману

Ви ж теж чули мільйон разів щось на кшталт цього:

 — Система освіти — дурня! Вона створювалася, коли не було Інтернету! Зубріння не має сенсу! Навіщо мені щось запам’ятовувати, якщо є Вікіпедія? Це раніше треба було до бібліотеки йти, щоби щось дізнатися! А зараз бібліотека у мене на долоні у вигляді іконки браузера мого смартфона!

Відео дня

Ну і так далі так само. І десь ми навіть готові цьому повірити, адже й справді, вчимося із зубрінням, як 100 років тому, а треба було б переглянути! Є й такі, кого не залишає почуття, що це якось дивно, що не може бути успіху в навчанні без зусиль, що, мовляв, помучитися треба, щоби щось вийшло, але пояснення цьому немає. Та й навіщо воно, адже питання не особливо важливе, порівняно з нашою поточною рутиною — звіт підготувати по роботі, продукти не забути купити, з друзями зустрітися. Словом, немає часу шукати відповіді на це питання. Що ж, я за вас знайшов цей час.

Не припиняйте вчитися

Я з других. Ви скажете: «Та зрозуміло! Ти ж 1976 року народження. Ніхто нічого іншого від тебе і не чекає! І справді, мою впевненість у необхідності наполегливої праці у процесі навчання можна було б пояснити просто моїм віком. Але є ще дещо.

Згідно з численними дослідженнями, наш мозок постійно створює для нас ілюзії. У голові цих ілюзій мільйони. Не буду витрачати час на обґрунтування цього твердження, розповім про це іншим разом. Перейду одразу до конкретного прикладу.

Років 50 тому вчені-нейробіологи, провівши низку експериментів, виявили, що щоразу, коли ви берете до рук якийсь предмет, наприклад, виделку чи палицю, ваш мозок починає вважати, що ваша рука стала довшою. Свідомість, звичайно, в курсі, що ваша рука закінчується там же, де закінчуються пальці, але в той же час, мозок знає, що з виделкою ви можете дотягнутися до предметів, які знаходяться далі, а з палицею — тим паче. Відповідно, ваш мозок вже бере в обіг предмети, які знаходяться не на відстані витягнутої руки, а на відстані витягнутої палиці.

Абсолютно ідентичний процес відбувається й аналогічна ілюзія виникає з вашими знаннями. Простий приклад: щойно ви завантажуєте в свій смартфон мапи Google, ваш мозок повністю відключається географічно, тому що оскільки він отримує доступ до мап Google, у нього виникає ілюзія, що він все це знає. Ось їдете ви до Риму, а у вас навіть не їкає всередині нічого на кшталт: «О Господи! А як же знайду таку адресу!» — бо ваш мозок створює у вас оманливе відчуття, що ви знаєте Рим як свої п’ять пальців.

Ось такий баг системи! Здогадалися вже, до чого я? Чому мати можливість зазирнути до Вікіпедії або прогуглити будь-яке питання, не сходячи з місця, і вивчити цей предмет і розуміти його суть — не те саме?

Тому що у вас ніколи не виникне новаторської проривної думки, і ви не здійсните жодного відкриття в жодній більш-менш значущій галузі, якщо у вас в голові насправді немає достатньої кількості знань з відповідної теми. Ваш мозок просто не в змозі видати нічого путнього, але водночас він спокійний, як кріт, що спить, бо впевнений, що й так усе знає. Однак це, як ми знаємо, лише ілюзія.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Не вивчаючи тему глибоко, не запам’ятовуючи деталі, подробиці, хоч би якими нудними вони були, не намагаючись вникнути в суть і поглибити свої знання, ви не зможете досягти жодних результатів у тому, чим займаєтесь.

Ви, напевно, чули про правило 10 000 годин, яке сформулював психолог Андерс Еріксон. Якщо коротко, то він порівняв скрипалів у Берліні — геніальних, які перемагали у всіх конкурсах та брали участь у всіх фестивалях, з рештою скрипалів. З’ясували, що геніями в середньому було витрачено 10 000 годин на скрипку — надтяжка, наполеглива праця. У тих, хто дістався оркестрів та якихось пересічних струнних квартетів, результат був 6000—7000 годин, а у тих, хто став учителями музики, — 4000.

І тоді Еріксон заявив, що геніями не народжуються, а стають. Звичайно, це можна оскаржити, адже це лише думка одного психолога. Але я схильний цьому вірити.

Тому не припиняйте вчитися і пам’ятайте, що не зможете досягти значних результатів у будь-якій галузі, живучи в ілюзії, що ви найрозумніший. А ваш мозок, повірте, з кожним новим додатком, що полегшує ваше життя, переконує вас у цьому делалі більше й більше.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо NV
X