Вісім причин. Чому ми знецінюємо себе та інших
Ви відкриваєте свою справу, починаєте нові стосунки, позбавляєтеся зайвих кілограмів, але хтось однією фразою «вбиває» почуття радості від досягнення. Чому так відбувається?
Знецінення — психологічне насильство. З боку інших і самого себе.
Ви відкриваєте свою справу, починаєте нові стосунки, позбавляєтеся зайвих кілограмів, але хтось однією фразою «вбиває» почуття радості від досягнення. «Відкрив — ну і що, напевно на вільних хлібах довго не протягнеш», «Ну… стосунки, спочатку у всіх все добре…», «Будь-який дурень може скинути кілька кілограмів, скоро вони повернуться», — і т. ін.
Все це про знецінення. Чому, навіщо це взагалі комусь потрібно? Адже знецінюють іноді хороші люди. Трапляється, що і батьки, друзі, кохані…
Як правило, нічого особистого. Просто люди — вони такі люди… Будь-який успіх ближнього спонукає людину подивитися на своє життя. І часто-густо порівняння не на її користь і приносить багато занепокоєння. Людина працює на ненависній роботі, самотня або в уповільнених деструктивних стосунках, із зайвою вагою і так далі. Вона знає, що давно час щось змінювати, але боїться, не може, не хоче… А тут ви зі своєю радістю — як німий докір. Легше знецінити ваше досягнення, ніж визнати, що у неї є невирішені питання.
У більшості випадків звичка знецінювати себе та інших родом з дитинства. «Отримав п’ятірку, ну і що?», «Переміг в олімпіаді з хімії? Так багато хто перемагає», «Допоміг молодшому брату? Ну, так це ж твій обов’язок» тощо. Знецінення з боку батьків або одного з них часто відбувається, якщо в родині одну дитину люблять і це проявляють, а до іншої ставляться холодно, відзначають її невдачі, а успіхи сприймають як належне. Діти з таких сімей, стаючи дорослими, часто і самі схильні знецінювати, і легко піддаються на маніпуляції знецінення з боку інших. Ось головні причини знецінення.
1. По-перше, вже згадана низька самооцінка, інертність, інфантилізм, небажання брати на себе відповідальність і вирішувати актуальні питання. Легше визнати, що «я невдаха», «негарна», «мені це не треба», «я недостатньо хороший (а)», ніж щось робити. І при цьому знецінення інших: «Йому це вдалося тільки завдяки зв’язкам» або одне з моїх улюблених: «Вона схудла, бо у неї кістки тонкі, а в мене — широкі».
2. Ще одна важлива причина знецінення — захист від болю і розчарування в майбутньому. Класика жанру: «Чоловіки всі егоїстичні козли», «Всі жінки — жадібні дурепи». Тим самим людина тримає в стосунках дистанцію, не йде на зближення, навіть якщо дуже хочеться. Так вона захищає себе від болю і розчарування, особливо маючи негативний досвід у минулому. Це не тільки про стосунки чоловік-жінка, а й про дружні стосунки, і навіть про терапевтичні.
3. Захист від болю минулого. «Не вийшло досягти успіху в якійсь справі просто тому, що це було не важливо, і я не старався», «не склалися стосунки бо він (вона) був невротик і стосунки були приречені».
4. Захист від болю в сьогоденні. Визнати почуття і прожити їх важко, тому що були ситуації, коли втрачав над ними контроль і це було боляче. Класичний приклад — терапія: «До чого ці постійні розмови про почуття, жодної користі від цього все одно немає».
5. Підвищення власної самооцінки, самоствердження за рахунок іншого. «Все, що ти робиш, нічого не варте, зате я…».
6. Знецінення як маніпуляція. «Ти ні на що не здатен (не здатна), негарний (негарна), і тільки я можу тебе терпіти поруч. А за це ти повинен (повинна)…».
7. Знецінення почуттів іншої людини, щоб не нести за них відповідальність, як це роблять батьки, коли у них немає часу і (або) сил на дитину. Так чинять, коли не хочуть вникати в почуття близької людини.
Є й інші причини знецінення, але це, на мій погляд, основні. Будьте пильні, відрізняйте правду від істини, не дозволяйте собою маніпулювати, руйнувати самооцінку, та й просто знижувати радість від успіху. Тільки ви знаєте, хто ви, тільки ви знаєте, скільки ви вклали в свою велику або маленьку перемогу.
Знецінення — це різновид психологічного насильства. Постарайтеся дистанціюватися від людей, які вас так атакують.
Так само важливо не знецінювати самого себе, свої почуття. Дитині важко пережити смерть улюбленого хом’ячка. І вона завжди пам’ятає, як це було боляче. Простіше сказати, що це був поганий хом’ячок і загнати біль всередину. А потім людина виростає і рятується від болю у той самий спосіб, знецінюючи і «фаршируючи» себе новими непрожитими болями. Не визнаючи, що любов, близькість — для неї важливі та цінні.
Дозвольте собі відчувати й жити.
Текст публікується з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
Більше блогів тут
