Нас усіх відкинули на роки назад. Як повернути собі своє життя

13 липня, 23:14
Олена Любченко: «Зараз той випадок, коли всі засоби хороші, якщо допомагають» (Фото:KoolShooters/Pexels)

Олена Любченко: «Зараз той випадок, коли всі засоби хороші, якщо допомагають» (Фото:KoolShooters/Pexels)

Нам належить навести лад у своїх будинках і душах, а потім заново наповнити їх цінностями та сенсами

За останні тижні від клієнтів, які повернулися до Київської області, я дізналася багато способів відновлення будинків від навали.

Руйнувати — швидко, відновлювати — довго, складно, потребує багато терпіння та зусиль. До речі, з психікою так само. Травму можна завдати за день, а терапія потрібна роками.

Відео дня

Так-от. Після навали росіян люди:

— вимивають свої будинки медичним спиртом, та не простим, а тим, яким стерилізують операційні;

— іонізують кімнати та горища;

— використовують всі види побутової хімії;

— просвічують синіми лампами;

— повністю знімають шпалери та підлогу;

— перефарбовують усе, що можна перефарбувати;

— запрошують священників для освячення, окроплення та вигнання нечисті;

— проводять вогняні ритуали просто у будинку чи на подвір'ї.

Взагалі власники будинків проводять багато всіляких ритуалів, тому що у них залишається не лише відчуття огиди та гидливості після відвідин їхнього житла росіянами-«визволителями», а й почуття осквернення місця сили, свого простору, втіленої мрії.

Нам зараз важко обробляти все складне

Дуже складно виводиться почуття зіпсованої атмосфери будинку, що створювалося зі спільних планів, роками роботи, часто своїми руками, з душею, з радісними зусиллями. Тому є навіть ті, хто пере свої речі у пральній машинці з додаванням святої води! Поки що цей спосіб — мій фаворит.

Словом, українці, які побували в окупації, намагаються всіма методами відновити своє життя, свою оселю, свої точки опори. Той випадок, коли всі засоби хороші, якщо допомагають.

І, звичайно, слухаючи своїх клієнтів, я думаю про те, що війна загидила не лише наші будинки, а й наші душі. І про те, скільки часу і сил нам знадобиться, щоб вискребти все з себе і зцілити: ненависть, жорстокість, провину, розчарування, жах. Скільки ритуалів потрібно провести, щоб поховати минуле, оплакати всі наші втрати, воскресити надії. Щоб відновитись. Пом’якшитися. Стати чутливими.

За аналогією з будинком та країною, розумію, що всіх нас психологічно відкинуло на багато років назад психології це називається «регресія»):

ми скотилися до «базових налаштувань» — поїсти/поспати/всі живі — і найчастіше використовуємо ранні, примітивніші реакції: плакати з кожного приводу, кричати і зриватися, коли раніше вистачало терпіння пояснювати і спокійно доносити. Тобто зараз легше реагувати примітивніше, простіше мигдаликом, як ссавець, а не неокортексом, як люди.

Повернення у минуле добре видно по дітях — вони поводяться так, ніби знову стали молодшими: вередують, засинають тільки разом із дорослим, влаштовують істерики тощо.

Ще одна з ознак регресії полягає в тому, що нам зараз важко обробляти все складне — складну інформацію, тексти, складні почуття. Тому ми раз у раз скочуємося в чорно-біле мислення і судження, легше сприймаємо те, де не треба думати й розумітися на тонкощах.

Хоч багато хто й розуміє, що на перспективу це не спрацює, що «виживання» не дорівнює «життя», поки що інтегрувати тонкощі — важко, майже неможливо.

І все-таки згодом нам потрібно буде знову почати розбиратися у складнощах світу, життя, контексту, у новій складності своєї ситуації. Потрібно буде згадати, відновити, а може, і знову знайти здатність вловлювати тонкощі й робити складні висновки, приймати багатоваріантність і сумісність на вигляд суперечливих речей. Потрібно буде відновити складні навички і, як і свої будинки, знову наповнити своє життя важливими складними сенсами та цінностями. Тому що вони і є цивілізація, за яку ми боремося.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо НВ
X