Це відбувається не зі мною. Як психіка захищає нас та чим небезпечна така турбота

29 червня, 21:13
Спартак Суббота: «Симптоми дисоціації часто плутають з втомою та поганим настроєм» (Фото:AndrewLozovyi/Depositphotos)

Спартак Суббота: «Симптоми дисоціації часто плутають з втомою та поганим настроєм» (Фото:AndrewLozovyi/Depositphotos)

«Захисні» механізми вмикаються тоді, коли людина не здатна адекватно переробити травматичну інформацію

Люди не звикли жити в стані війни, для мозку це завжди великий стрес. І якщо перші місяці наш організм та психіка були більш стійкими, оскільки мали попередні запаси сил, то наразі велика кількість людей виснажені психічно та фізично. Втрата близьких, втома від новин, невизначеності, проблеми зі сном та харчуванням роблять нас більш вразливими до гострих ситуацій. Власне тут і «вмикаються» захисні механізми психіки.

Відео дня

Увага! Попри оманливу назву «захисні механізми» кожен з них може завдати серйозну психологічну та фізичну шкоду здоров’ю людини. Тому якщо ви помічаєте ознаки прояву тих чи інших захисних механізмів у себе чи близьких — обов’язково зверніться до спеціаліста.

«Захисні» механізми з’являються тоді, коли людина не здатна адекватно переробити травматичну інформацію. Простими словами — це здатність нервової системи мінімізувати прояви травматичних епізодів чи травматичного впливу на свідомість.

Попри обнадійливу назву, ці механізми скоріш як швидка допомога для нашої нервової системи. Досить часто за станом «усе було як в тумані», «мені здається, що на дворі досі лютий», «який відпочинок, в країні війна!» тощо ховаються проблеми, які руйнують наше здоров’я.

Тому підготував для читачів НВ серію матеріалів про найрозповсюдженіші захисні механізми психіки. Ми детально розглянемо кожен з них на прикладах і з’ясуємо, які їхні основні функції та чим вони небезпечні для нас. Сьогодні — про дисоціацію.

«Усе це ніби не зі мною»: як працює дисоціація

Почнемо з одного із найпоширеніших механізмів захисту психіки — дисоціації. За статистикою, до 75% людей переживали принаймні один епізод деперсоналізації, коли частково або повністю переставали відчувати себе у своєму тілі. Тож відчуття, яке описують як «я ніби споглядав за всім через екран, зі сторони», і є притаманним механізму дисоціації.

Разом з відчуттям жаху дисоціація блокує і можливість адекватно оцінити ситуацію

Річ у тім, що при дисоціації нервова система мінімізує вплив травматичної ситуації, створюючи ілюзію того, що це відбувається не з самим потерпілим. Людина починає сприймати подію так, ніби вона відбувається з кимось стороннім. Тобто, для тих, хто не може втекти фізично, дисоціація забезпечує психологічний вихід з травматичної події.

Найчастіше дисоціації відбуваються у людей, які пережили дуже сильний травматичний досвід, наприклад воєнні дії чи сексуальне насильство. Також зауважу, що окрім одноразового травматичного епізоду запустити цей механізм може і довготривале життя в сильному стресі, насиллі тощо.

Як приклад, якщо людина дізналася, що втратила близьких через смерть, або опинилася у полоні, де її катують, для того, щоб витримати емоційний та фізичний біль, захисний механізм «вимикає» її від думок, почуттів, спогадів та ідентичності. Однак разом з відчуттям жаху дисоціація блокує і можливість адекватно оцінити ситуацію та діяти логічно й послідовно з максимальною користю для себе.

Чим нам загрожує тривале «відсторонення»

Насправді симптоми дисоціації досить неприємні, та часто їх плутають з втомою, поганим настроєм тощо, через що відкладають візит до лікаря. І дарма, оскільки вони серйозно впливають на якість життя. Серед основних ознак дисоціації:

  • флешбеки (раптові, зазвичай сильні, повторні переживання минулого досвіду);
  • відсторонення від травмуючої ситуації;
  • спотворення спогадів;
  • головний біль та біль в тілі;
  • провали в пам’яті;
  • втрата відчуття реальності;
  • проблеми або відсутність самоідентичності;
  • депресія, тривога або інші проблеми з психічним здоров’ям.

Також люди при дисоціативних флешбеках з більшою ймовірністю можуть завдати шкоди собі або навколишнім. Їм складніше будувати емоційні контакти, через що вони самоізолюються. Враховуючи той момент, що люди — соціальні істоти, така ізоляція у майбутньому може стати причиною депресії.

Особливості лікування

Так, в короткостроковій перспективі дисоціація може бути необхідною для виживання. Але у повсякденному житті, коли загрози вже немає, вона перестає захищати й навпаки, робить людину більш відстороненою та вразливою. Ви можете відчувати постійну тривожність, страх втратити контроль тощо.

До того ж, якщо у вас увімкнувся захисний механізм, такий як дисоціація — це вже ознака того, що ваша психіка потребує підтримки. І чим раніше ви її отримаєте, тим менше часу займе лікування та тим швидше ви зможете повернутися до якісного життя.

Тож «відголос» дисоціації — привід звернутися до лікаря, а саме до психіатра або психотерапевта. Зазвичай дисоціацію лікують за допомогою комбінації когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) та ліків. Також не варто ставити собі діагноз самостійно. Людям притаманно трактувати певні симптоми як невиліковні захворювання або навпаки, недооцінювати їх.

Травматичний досвід завжди залишає свій слід. Іноді ми можемо впоратися самостійно, а часом потребуємо допомоги. До того ж варто враховувати індивідуальні особливості, оскільки хвороба чи навіть втома від інформаційного навантаження можуть зробити нас більш чутливими до тих чи інших подій. Тож якщо на першому етапі захисні механізми стали для вас екстреною допомогою, подальше лікування варто проходити саме у спеціаліста, оскільки дбати про своє ментальне здоров’я не менш важливо ніж про фізичне, — тим паче, що вони дуже взаємопов'язані. А вчасно розпочате лікування дозволить вам уникнути багатьох проблем в майбутньому та жити повноцінне життя.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X