Втома, екстремальний спорт та голодування. Як проявляється аутоагресія, чому вона виникає і як собі допомогти

7 липня, 20:43
Спартак Субота: «Людина може самостійно створювати для себе небезпечні умови» (Фото:Ганна Рижкова/Pexels)

Спартак Субота: «Людина може самостійно створювати для себе небезпечні умови» (Фото:Ганна Рижкова/Pexels)

Селфхарм або самопошкодження часто вважають синонімом аутоагресії, але це лише один з її проявів

Може видатися дивним, але цей матеріал також присвячено одному з захисних механізмів психіки. Так, ситуації, коли людина самостійно травмує своє тіло, відмовляється від їжі й відпочинку та працює на виснаження, цілком можуть бути спробою психіки захистити нервову систему від впливу стресу.

Відео дня

Насправді попри оманливу назву «захисні механізми» кожен з них може завдати серйозну психологічну та фізичну шкоду здоров’ю людини. Тому якщо ви помічаєте ознаки прояву тих чи інших захисних механізмів у себе чи близьких — обов’язково зверніться до спеціаліста.

Своєю чергою я підготував для НВ серію матеріалів про найрозповсюдженіші захисні механізми психіки, у яких детально розглянув особливості роботи, користь та небезпеку для нас кожного з них. Перший матеріал про дисоціацію можна прочитати тут. Про такий механізм, як заперечення, можна дізнатися за лінком. Сьогодні ми поговоримо про аутоагресію.

«Це просто подряпини…»: як працює аутоагресія

У серіалах та кіно, особливо про підлітків, ви скоріш за все бачили кадри, коли молоді люди наносять собі порізи на руках чи стегнах. Особисто я помічав сліди від порізів у сторонніх людей. Так званий селфхарм або самопошкодження найчастіше вважають синонімом аутоагресії. Але це лише один з її проявів.

Для початку трохи термінології. Аутоагресія — це захисний механізм психіки, коли людина намагається компенсувати агресивний потенціал, завдаючи собі шкоду. Якщо казати простими словами — це гнів, який за певних обставин ми не можемо реалізувати відкрито, тож переносимо його на себе.

Це гнів, який за певних обставин ми не можемо реалізувати відкрито

Наприклад, батьки насварилися на дитину. Але її привчили, що «старші завжди мають рацію», «мовчи та слухай», тож вона не може проговорити цей момент, закричати, проявити свою незгоду. Проте людина не може «все тримати в собі», тож злість, агресія, образа тощо можуть знайти вихід у самопокаранні та травмуванні.

Або керівник принизив підлеглого, який не може відстояти свою позицію, оскільки боїться втратити роботу. І тоді він замість того, щоб сказати прямо, що з ним не можна так поводитися, скеровує агресію на себе. Подумки називає себе невдахою, нікчемою тощо.

Чи яскравий приклад, який ми переживаємо ледь не щодня: агресія до ворога. Її настільки багато, що часом нам складно витримати. Власне, щоб не «вигоріти» від емоційного навантаження, ми навантажуємо себе фізично — працюючи чи займаючись волонтерством до стану виснаження, поки наш емоційний потенціал не меншає, а з ним і почуття агресії.

Тож, як бачимо, прояви аутоагресії можуть бути різними, й не завжди їх так просто діагностувати у себе чи близьких.

Втома, екстремальний спорт та голодування: речі, на які варто звернути увагу

Коли на лекціях я ставлю питання «Що для вас є проявами аутоагресії», майже завжди чую відповідь «самопошкодження». Але насправді проявів цього механізму багато. Зокрема, окрім самоприниження, це може бути ігнорування побутових правил гігієни та відпочинку, трудоголізм та самозвинувачення.

До речі, навіть через постійне читання новин, які викликають агресію, щоб упоратися з інформацією, люди починають вживати психоактивні речовини, алкоголь або наркотики — це теж про аутоагресію.

Самопокарання може бути й не таким очевидним. Людина може самостійно створювати для себе ризикові умови, наприклад, займатися небезпечними видами спорту та роботою, вдаватися до провокативної моделі поведінки.

Тож до проявів аутоагресії, на які варто звернути увагу, належать:

  • самопошкодження
  • відмова від їжі, сну, відпочинку
  • самозвинувачення та самоприниження
  • ігнорування побутових правил гігієни
  • участь у небезпечних видах спорту, розвагах тощо
  • зловживання алкоголем, наркотичними речовинами, ліками тощо
  • трудоголізм
  • спроби суїциду

І це не повний перелік, оскільки наша психіка досить винахідлива. Саме тому варто бути дуже уважним до себе та свого здоров’я.

Як допомогти при аутоагресії

По-перше, звернутися до психотерапевта. Якщо ваша нервова система «ввімкнула» цей механізм захисти — вважайте це прямим її зверненням про допомогу. Тому якщо ваші близькі, або навіть ви самі помічаєте у себе прояви аутоагресії, зволікати не варто.

По-друге, якщо ви помічаєте подібну поведінку у ваших близьких, варто проговорити цей момент. Але без засудження та звинувачень. У мене є знайома, яка багато працювала з першого дня повномасштабного вторгнення. Без пауз, вихідних та відпочинку, поки її подружка не поставила запитання: «А що ти не хочеш помічати за цим навантаженням?» Таке просте питання мало на неї великий вплив. Та мотивувало звернутися до лікаря.

Тож питання типу: «Чому ти так поводишся з собою? Чи є інші варіанти, щоб полегшити твій емоційний стан?» будуть доречними. Їх можна ставити як іншим, так і собі.

Пам’ятайте, ви заслуговуєте на максимально якісне та здорове життя й не повинні терпіти дискомфорт. Тож будьте уважними до себе і не відкладайте консультацію з лікарем. Чим швидше спеціаліст визначить діагноз та почне лікування, тим швидше ви зможете жити повноцінним життям.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо НВ
X