Що робити, якщо ви — перфекціоніст і вам від цього погано

31 серпня 2020, 21:13

Нехай надмірна вимогливість до себе зміниться тим, що називається красивим українським словом «поблажлівість»

Люди діляться на тих, хто дістає з пральної машини саме стільки шкарпеток, скільки туди поклав — і в підсумку всі шкарпетки діляться на пари, які швидко займають свої місця за кольорами в ящику шафи. І на інших, тих, у кого «ну от знову — а й Бог з ним!»

Відео дня

Деякі вважають, що перші — перфекціоністи — рухають світ вперед. Моя думка, що світ рухає вперед лінь. Тож питання спірне, та й не в цьому річ. А в тому, як же, мабуть, складно бути перфекціоністом!

Адже, як правило, кожне «неідеально» — це підстава переживати. А на нейронних рівні переживання щодо кожного вашого «неідеально» включають ті ж реакції, що і страх. Тобто перфекціоніст живе в постійному стресі.

Перфекціоніст живе в постійному стресі

І щоразу, коли хтось з гордістю (або навіть з апломбом) каже мені: «Я — перфекціоніст!», — хочеться обійняти, приголубити, підбадьорити словами: «Як ж це тебе, золото моє, надоумило»... То як же?

Нехай гикнеться всім батькам, які зараз затято збирають дитя в школу і з пунктуальністю слідчого перевіряють табелі. Всім вчителям скрипки, які вимагають від маленьких дітей, які дивляться на листячко, що тріпоче за вікном, віртуозності Паганіні. Всім класним керівникам, які ламають природний почерк і домагаються досконалої — і абсолютно однакової — каліграфії.

А заодно всім батькам-перфекціоністам, які, збираючи білу ниточку з ідеально випрасуваного костюма, вигукують: «Ну я ж її взагалі не змушую це робити!». Ніби ваші діти дурні, не мають очей і вух і не розуміють, що вас засмучує все недосконале (хоч ви цього їм і «не показуєте»).

Отже, 1 вересня у перфекціоністів починається новий виток гонки за досконалістю. Що рекомендують робити, якщо ви — перфекціоніст і вам від цього погано?

1. Частіше думайте про процес, а не про результат. Вирішили до кінця року сісти на шпагат? Чудово — на кожному занятті з розтяжки стежте не за тим, скільки сантиметрів залишилося до підлоги, а за приємним відчуттям м'язів, які тягнуться. Ось буквально щосекунди відстежуйте те, що відчуваєте.

Що це дає? Навіть якщо результат не виправдає себе — вам не буде сумно, адже ви вже отримали задоволення, поки до нього йшли.

2. Визнайте, що перфекціонізм — це не завжди добре. Хоча б тому, що з імовірністю 99% вам його колись нав'язали. Тобто це не ваш вибір. Настав час зробити свій! Для цього, наприклад, класики психології пропонують замінювати глибоко укорінену ментальну установку: «Be perfect!» («Будь кращим!») на «Good enough is okay!» («Непогано — вже добре!», ну або «Найкраще ворог хорошого»). І цю установку потрібно буквально після кожної дії собі повторювати до засвоєння.

3. Нагороджуйте себе за будь-який результат. Буквально за будь-який. Шлях до поперечного шпагату став на 1 см коротший? Шикарно, зводіть себе в кіно. Ти вже молодець, годі морочитися!

Ну й наостанок. Навпроти полюса «все має бути ідеально» міститься полюс «і так зійде». Я зовсім не наполягаю, щоб ми з одного полюса швиденько переїхали на інший. Хочеться лише, щоб надмірна вимогливість до себе змінилася тим, що називається гарним українським словом «поблажлівість».

Досягати цілей потрібно — але в комфортному для себе ритмі і настрої і обов'язково в кайф. А ще, звісно, важливо, щоб це була саме ваша мета. Тоді і шлях до неї радісніший.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X