Модель зміни поведінки. Як формувати нові звички

Наталя Кадя: «Бажання залишатися частиною важливої для нас спільноти дає мотивацію діяти» (Фото:TarasMalyarevich/Depositphotos)
Все залежить від поєднання трьох ключових елементів
Очевидно, що робочий контекст за час повномасштабної війни кардинально змінився. Очевидно, що новий контекст вимагає нових підходів і нової поведінки — нових «організаційних звичок».
Природно, що змінюватись і змінювати поведінку і звичні способи взаємодії із «зовнішнім світом» складно. Цікаво, що попри складність такі зміни цілком можливі і досяжні.
Сьогоднішня шпаргалка про те, як за допомогою трьох елементів можна щоденно створювати маленькі «організаційні звички», які приведуть до великих перемог.
Формула для зміни поведінки
Браян Джефрі Фоґґ — американський соціолог, науковий співробітник і ад’юнкт-професор Стенфордського університету, засновник і директор Стенфордської лабораторії дизайну поведінки, запропонував таку модель поведінки:
B = MAT, де B — це поведінка (behavior), М — мотивація (motivation), А — здатність (ability), Т — тригер (trigger).
Згідно цієї моделі, певна поведінка виникає, коли у людини в один момент часу поєднуються мотивація зробити щось, здатність це зробити і тригери.
Мотивація (три види):
— відчуття (фізичний рівень);
— передчуття (емоційний рівень);
— приналежність (соціальний рівень).
1. Відчуття: одні дії пов’язані у нас з відчуттям болю (ми їх будемо уникати), інші — з задоволенням (ми будемо хотіти продовжувати). І от саме те, що приносить нам задоволення, ми прагнемо, свідомо чи несвідомо, продовжувати робити.
Новий контекст вимагає нової поведінки
2. Передчуття: надія та страх діють як найпотужніший мотиватор i стимулюють наше прагнення бути частиною чогось дуже значущого.
3. Приналежність: це відчуття, що кожен із нас є частиною важливої для нас спільноти, і саме бажання залишатися серед спільноти буде давати мотивацію діяти.
Здатність (від чого залежить):
— час;
— незвичність;
— фізичні зусилля;
— гроші;
— мислення.
1. Час: якщо зміна поведінки потребує часу, а часу немає, ми будемо уникати таких змін.
2. Незвичність: ми вважаємо поведінку простою, якщо вона не вимагає від нас надзусиль. Якщо ми стикаємось з поведінкою, яка не є рутинною, ми оцінюємо її як складну. Саме в пошуках «легкості» ми поводимось звичним для нас способом.
3. Фізичні зусилля: поведінка, яка вимагає додаткових фізичних зусиль, не подобається нам і сприймається як перешкода.
4. Гроші: зміна поведінки має фінансово підтримуватись. Нам важливо розуміти, що ми отримуємо у відповідь на докладені зусилля для зміни поведінки.
5. Мислення: величезну кількість думок мозок генерує щохвилини. Через це ми відчуваємо втому. Зробити так, щоб нову поведінку ми сприймали як щось просте, таке, що не вимагає багато розумових надзусиль, допоможе нам адаптуватись до неї.

Тригери (три типи):
— іскра;
— фасилітування;
— сигнал.
1. Іскра — додаткова мотивація, яка важлива для тих, хто має здатність до нової поведінки, але не має мотивації.
2. Фасилітація — це підтримка тих, хто має високий рівень мотивації, але йому бракує здатності досягнути бажаної поведінки.
3. Сигнал — для тих, хто має і здатність, і мотивацію, і потребує чіткого сигналу, поштовху, щоб запустити нову поведінку.
Текст публікується з дозволу авторки
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
Більше блогів тут