Поставити життя на паузу. Блог письменниці
Моя мама, повертаючись з роботи, ніколи не бігла з порога на кухню терти картоплю на деруни або крохмалити підковдри. Вона лягала на двадцять хвилин подрімати і тільки потім ставала до домашньої роботи. Крім того, нескінченно боролася з моєю впертістю, доводячи, що після школи корисні гри в «Тихіше їдеш – далі будеш», а не синуси-косинуси. Приводила в приклад епізод з фільму «Москва сльозам не вірить», в якому Катерина, повертаючись з заводу, насамперед сідала на диван відпочити. Тільки мені нічого не допомагало. Я вважала, що відпочинок – доля слабких, а ті, що мають цілі, повинні працювати двадцять чотири години на добу.
Подруга вже десять років не бере відпустки. Десять років дівчина не купається ні в Чорному, ні в Червоному, ні в Середземному морі. Не сходить на Говерлу або вулкан Тейде, не прогулюється вулицями Будапешта, Кракова та Львова і не милується краєвидами Дніпра. Вона спить по п'ять годин на добу і наполегливо робить кар'єру, щиро вірячи, що будь-яка пауза відкине її на кілька років назад. Ось тільки тіло підводить: впав зір, пустують нерви, і серце працює з перебоями.
Для будь-яких змін в житті потрібна зупинка. Привал. Можливість перевести духЯ довго брала з неї приклад, поки не дізналася про закон нейтрального положення. Він простий, як теорема Піфагора: для будь-яких змін в житті потрібна зупинка. Привал. Можливість перевести дух, витерти піт, з'їсти лазанью і підфарбувати губи. Перевірити рівень пального у власному енергетичному баку, щоб уникнути ризику заглохнути посеред дороги. Адже неможливо на повному ходу вписатися в поворот. Нереально вибратися з лісу, не зупинившись і не визначивши північ-південь. Нікому не під силу засвоїти всі шість уроків без обов'язкових перерв.
Паузи потрібні на кожному кроці: перед стрибком у воду або в висоту, перед взяттям фінішного акорду під час виконання Бетховена або високої ноти в романсі «Не пробуджуй спогадів», перед виходом на сцену і початком нових стосунків. Щоб збрехати чи сказати правду. Ми зупиняємося під час різдвяних свят і на червоне світло. Фігурист – перед виконанням потрійного тулупа. Шахіст – обдумуючи наступний хід. А якщо паузи ігнорувати і мчати зі швидкістю двісті кілометрів на годину, нас зупинять обставини: застуди або досить серйозні хвороби, аварії, пожежі та землетруси.
У житті все ритмічно: день-ніч, зима-літо, вдих-видих. Навіть на дискотеці чергуються швидкі і повільні композиції. Навіть у залі тренажери ставлять на профілактику. Тож правий був якийся просвітлений, стверджуючи, що в житті обов'язково повинні бути моменти, коли з нами нічого не відбувається: ми просто сидимо і дивимося на світ, а світ у цей час дивиться на нас.
Текст публікується з дозволу автора
Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
Більше блогів тут
Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.
матеріалів розділу Life
