Новий важливий досвід. Як підготувати дитину до садка

29 липня, 20:43
Олена Петрушкевич: «Завжди раджу створювати передчуття свята» (Фото:FamVeldman/Depositphotos)

Олена Петрушкевич: «Завжди раджу створювати передчуття свята» (Фото:FamVeldman/Depositphotos)

В іншомовному середовищі важливість спілкування мами з вихователькою збільшується в рази

Війна відібрала багато у наших дітей — когось розлучила з татами, інших позбавила радості насолоджуватися іграми на дитячому майданчику біля рідного дому, і у всіх забрала можливість навчатися офлайн та відвідувати садок чи школу. Але попри все, маємо тримати оборону на освітньому фронті, старатися дарувати нашим дітям щасливе дитинство і готувати до садка та школи, які з вересня, за умови наявності укриття, мають відчинити свої двері в певних регіонах. А також з особливою увагою поставитися до підготовки дітей, які тимчасово йдуть у садок за кордоном.

Відео дня

Почати хочу з того, що, на мою думку, до садка має готуватися вся сім'я. Така важлива подія в житті дитини має супроводжуватися підготовкою всієї родини.

І перший етап — наблизити режим дитини до режиму в садку. Дитині важливо пояснювати, що є час, коли ми їмо, коли вкладаємося спати, а є час на активні ігри. Дитині має бути звично, що, наприклад, вечір — це спокійний час, а зранку вона, виспана та бадьора, збирається та кудись йде. Тобто не лишається вдома, а саме кудись поспішає. Цей ритуал підготує дитину до того моменту, коли щоранку після сніданку потрібно буде вирушати до садка.

Харчові звички. До харчування в садку теж потрібно буде адаптуватись. Можна сформувати цікаве правило — за одним прийомом їжі треба з'їсти щось овочеве, щось з вуглеводів (каша, макарони, хліб) і щось з білка (м’ясо, риба тощо). І якщо дитині жодна страва не подобається, то ми домовляємося, що з'їдаємо хоча б шматок або дві ложки, бо це корисно та дасть нам енергію для ігор.

До садка має готуватися вся сім'я

Навіть найсмачніші страви в садку дитина інколи може не хотіти їсти. Але коли в неї буде звичне правило за столом скуштувати хоча б щось, це полегшить адаптацію до харчування.

Настрій. Завжди раджу вдома створювати передчуття якогось свята, передчуття того, що дитина дорослішає, і важливим етапом дорослішання є відвідування садка. І що це — такий момент, якого чекаємо та до якого готуємося.

Завдяки цьому в дитини складається відчуття невідворотності події, невідворотності життєвого етапу. Але ось це відчуття невідворотності потрібно зробити приємним. Адже бувають ситуації, коли батьки самі не впевнені, чи готова до садка їх дитина, обговорюють це при ній. І це ускладнює подальшу адаптацію, в дитини з’являється тривожність.

Ось як можна про це говорити та як задавати настрій: «Ти знаєш, тобі вже виповнилося три роки, і це означає, що ти наближаєшся до нового етапу в своєму житті — ти будеш відвідувати садочок. Сьогодні ми з тобою підемо, подивимося на нього зовні, я покажу тобі, як він виглядає».

Дуже корисно за декілька тижнів відвести дитину до садка та показати будівлю. Спочатку спостерігаємо за садком через паркан, підбираємо час, поки немає дітей, потім приходимо, коли діти є, бачимо, що вони гуляють, бавляться і їм весело. Говоримо про це з дитиною, уявляємо, як буде проходити її день в садку.

Починаємо бавитися в садок вдома. Беремо іграшки, когось призначаємо вихователькою, а решта іграшкових звіряток — це діти. Показуємо виставу: ведмежатко приходить в садочок, прощається з мамою, вона йде по справах, ведмежатко залишається, там його зустрічає вихователька та інші звірі; ведмежатко спочатку на різних заняттях вчиться називати кольори, потім всі разом бавляться, далі йдуть їсти та гуляти. За допомогою такої гри, в дитини формується уявлення — як це, відвідувати садочок. І таким чином ми забезпечуємо важливе для спокою дитини відчуття передбачуваності, розуміння, що буде.

Особливо важливо розказати про типовий день у садочку дитині, яка тимчасово збирається до садку в іншій країні. Адже дитина потрапляє в іншомовне середовище, для неї це ще більший стрес, напруга. Аби їй допомогти, важливо навчити різним способам заявити про свої потреби. Найпростіше дитину навчити декільком словам тією мовою, яку розуміє вихователька. Малюку важливо мати в запасі ті десять слів, які дозволять повідомити дорослим, що йому потрібна допомога з туалетом, що він хоче пити, їсти, загубив іграшку чи одяг. Також дитина повинна вміти сказати «хочу до мами». Тобто важливо вивчити основні слова, щоб дорослі могли адекватно відреагувати на запит дитини.

Допомога родини. Чудово мати на підхваті когось із дорослих, адже інколи дитині набагато легше, коли її відводить в садок тато або дідусь чи бабуся. Момент розриву з мамою для багатьох дітей є найболючішим. А от коли тато веде в садок, це випробовування вже не таке емоційно навантажене.

Ритуали допомагають дітям адаптуватися до тривалого перебування без батьків. Ритуали треба підбирати — для когось це пов’язувати дитині браслетик і казати, що якщо їй буде сумно, вона може за цей браслетик потриматися.

Комусь із дітей варто покласти в кишеньку маленьку м’яку іграшку в якості невеликого помічника або посланця від мами. Якщо дитині буде сумно, вона завжди може витягнути іграшку, потримати її та заспокоїтись.

Також дітям подобається такий ритуал: мама цілує дитину в долоньку і каже, що «тепер мій поцілунок з тобою, і якщо тобі буде за мною сумно, ти завжди можеш прикласти долоньку до щічки — це буде означати, що я тебе поцілувала». Так само дитині важливо свій поцілунок лишити в долоньці мами — це дає відчуття, що мама теж потребує такого зв’язку, що, навіть якщо ми прощаємося, ми разом.

Дітям часто болить саме це — якщо мама мене лишає, значить вона перестає мене любити або про мене пам’ятати. Тому поцілунки, браслетики тощо потрібні для того, щоб нагадати, що нічого не змінилося, цей зв’язок є.

Можна намалювати картинку-сюрприз: «Після третього заняття в садочку, якщо раптом тобі знову стане сумно, ти витягнеш з рюкзака малюнок та подивишся, що я тобі намалювала. Згадаєш, що все добре, і вже скоро мама тебе забере».

Також по дорозі до садка можна з дитиною співати веселих пісень. Адже, коли дорога є позитивною та асоціюється з гарним проведенням часу, дитина її чекає.

Читати історії, тематичні казки дітям. Наприклад, про дітей, які справлялись з таким само сумом. Але такі історії не треба читати до того, як дитина пішла в садок, бо це може налаштувати її на те, що в садку буде сумно.

І наостанок, порада для батьків, які тимчасово залишилися в інших країнах. Якщо є можливість поспілкуватися не лише з директоркою садка, а й з вихователями, то чудово було б дати їм особисту інформацію про дитину — наприклад, як вона любить, щоб її заспокоювали. Хтось не любить, щоб його обіймали, а іншу дитину не обіймеш — і не заспокоїться. Деяким дітям, коли вони зляться, треба дати хвилину, а потім вони вже будуть готові говорити; а якщо відразу починаєш спілкуватися, вони ще більше розчулюються та зляться, і все може закінчитися істерикою.

В іншомовному середовищі важливість спілкування мами з вихователькою збільшується в рази. Необхідно поділитися моментами, які знають лише батьки. Якщо в Україні у разі чого вихователька зателефонує мамі і спитає, як краще вчинити, то в садку за кордоном, скоріше за все, ніхто не позвонить. Буває так, що дитину взагалі ніхто не розуміє, ніхто не поводить себе так, як їй було б добре, а вихователі в намаганнях допомогти просто роблять експерименти, як заспокоїти дитину.

Це тільки декілька поширених прикладів, з яких можна починати вибір найкращого способу підтримки для дитини. Насправді пошук триває весь час, коли дитина потребує батьківської допомоги. Для кожної дитини це свій період. І як би нам не хотілось його скоротити, ми не завжди можемо на це критично вплинути. Проте те, що ми можемо — це бути поруч з дитиною, проявляти підтримку, шукати для неї і разом з нею можливості полегшити адаптацію і набуття нового важливого досвіду.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо НВ
X