Що можуть відчувати зараз діти та як їм допомогти

1 квітня, 21:13
Світлана Ройз: «Страх і стрес роблять наших дітей самотніми» (Фото:altanaka/Depositphotos)

Світлана Ройз: «Страх і стрес роблять наших дітей самотніми» (Фото:altanaka/Depositphotos)

Чим більше в житті дітей і дорослих є того, що вони можуть зробити самі, тим більше відчуття спокою і сили

На що варто зараз звернути увагу в поведінці дітей будь-якого віку.

Обезцінювання, аутоагресія та узагальнення:

— Я зовсім тупа!

— Ти точно не тупа, у тебе просто розлилася вода. Давай її витирати — тримай серветку. Наступного разу просто будеш уважнішою.

Відео дня

— Ти точно не тупа, ти часто такі дивовижні речі робиш, просто зараз складно зосередитися.

«У мене завжди нічого не виходить».

— Давай пригадаємо, коли вийшло в останній раз. Пам’ятаєш? Саме зараз, тільки зараз не вийшло. Давай ти спробуєш зробити так і так (намагаємося за дитину не робити)

Почуття провини

— Я у всьому винен

Війна та надзвичайні події провокують почуття провини у дітей та дорослих. Іноді вони думають, що щось складне стається (взагалі із світом) тому, що вони «так» себе поводили.

Дітям важливо чути: «Це не твоя відповідальність, це вибір та рішення дорослих. Дорослі впораються. В тому, що сталося — ніхто не винен. Якщо ти хочеш допомогти — ти можеш…»

Підлітків дуже важливо направляти в будь-яку продуктивну дію

Коли батьки проявляють сильні емоції (ми живі люди) — важливо казати дитині: «Мені складно, я втомилась, я сумую — але я доросла і точно впораюсь».

Дитина переживає втрату звичного, дому, іграшок, як справжню втрату. Вона може «повертати» світу, батькам, близьким та незнайомим свій біль та напругу супротивом, злістю, капризами, чи навпаки — реагувати завмиранням.

Дітям важливі кордони

Наша реакція — підтримка почуттів. Дитина не може сформулювати причини і наслідки. Наша роль — допомогти їй. «Ти скучив, ти сумуєш, ти злишся… мені теж так шкода…»

Концентрація уваги, навчання, домашні завдання

В стресі когнітивні функції пригнічуються. Дітям і дорослим може бути складно підтримувати концентрацію уваги, зосередитися.

Всі завдання варто починати із простих тілесних вправ (вони сприятимуть підвищенню дофаміна та відчуттю безпеки). Важливо дивитись на позу дитини — якщо поза не стійка (без опори), навчання даватиметься складніше.

Я зараз часто нагадую дітям сидіти не на краєчку стільця, а цілком на сідничках.

Між заняттями — бігати, робити потягеньки. Якщо ви бачите, що дитина почала підгинати пальчики ніг (це свідчить про те, що втрачене відчуття опори) — важливо давати їй можливість топати, стрибати, масажувати стопи.

У дітей може погіршитися почерк.

Є невелика кількість дітей, що внаслідок надзвичайних ситуацій стали навпаки більш організованими та успішними в навчанні - це теж адаптація до стресу

Всі заняття з дітьми будь-якого віку важливо розділити на малесенькі частини, і виконання кожної частини відмічати. Акцентувати на тому, що «ти впорався!» Стрес робить нас безпорадним, а будь-яка дія, будь-яка перемога впливатиме на тіло — емоції — розум — самосприйняття.

Домашні завдання мають бути невеликими, ідеально — пов’язаними з будь якими конкретними зараз діями (прив’язаними до реальності)

Якщо дитина навчається онлайн і в неї нові вчителі, вона може пов’язувати саме з цими вчителями та предметами супротив змінам. Саме цих вчителів та зайняття обезцінювати. Це не має відношення до їх здібностей.

Якщо дитина адаптується до нової школи, важливо пам’ятати про емоційну втому від нових контактів.

Чим більше в житті дітей і дорослих є того, що вони можуть зробити самі (доробки, тістечка, малюнки, будь-які проекти) і одразу побачити результат — тим більше відчуття спокою і сили.

Зараз багато дітей в регресивному стані (відкочуються в поведінці та реакціях до більш раннього віку), можуть скиглити, розмовляти, як малечі, вередувати — це дратує, забирає багато сил у дорослих, але є закономірним. Це теж реакція на стрес. Я багато розповідала про тілесні ігри. Будь-які ігри в «малечу», коли ми гойдаємо, колисаємо, замотуємо в ковдру, граємо в схованки, співаємо, робимо із іграшок «немовлят» будуть терапевтичними.

Режим дня, межі в поведінці

Дітям важливі кордони — чим складніше досвід, тим важливіші. Режим, рутини, звичні ритуали, будь-яка звична їжа пов’язуватимуть дитину не тільки з минулим, а і взагалі з життям та безпекою.

Якщо дитина поводиться геть погано: «Я так співчуваю тобі, я бачу, як тобі важко, але поводитися так я не дозволяю»

Для дитини природньо — навіть в скорботі — відволікатися, радіти, грати.

Те, що ми не маємо права втратити, ніхто у нас не зможе відібрати — близькість. Страх і стрес роблять нас і наших дітей самотніми. Від стресу нам складно зосередитись на відносинах. Але нашим дітям так важливі хоч 5−10 хвилин нашої повної емоційної присутності. Коли у нас є можливість і сили — хоч перед сном.

Ми точно впораємося і точно допоможемо нашим дітям.

Текст публікується з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X