Роль дорослого. Якої помилки у вихованні припускаються батьки під час війни

6 серпня, 20:13
Світлана Ройз: «У дітей зараз більше істерик, і це означає, що дорослим поруч із ними потрібно більше здорової турботи про себе» (Фото:fizkes / Depositphotos)

Світлана Ройз: «У дітей зараз більше істерик, і це означає, що дорослим поруч із ними потрібно більше здорової турботи про себе» (Фото:fizkes / Depositphotos)

Багато батьків перетворюються на обслуговуючий персонал для дітей, яким це точно не на користь

Сьогодні я думала про егоїзм дітей. Сприйняття світу дітей взагалі егоїстичне — це варіант норми. Я думала про те, що з одного боку, вони не просили нас «ось це все» для них робити і не можуть нам віддячити, бо можливість внесків взагалі не може зрівнятися, і нам навіть не можна розраховувати на цю вдячність. Думала, що вони не можуть оцінити те, що ми робимо, і сприймають все, як належне, і що вони не винні, що ми чимось жертвуємо заради них.

Відео дня

А з іншого — думала про те, що якщо ми самі не цінуємо себе, якщо наша жертовність (у батьків вона ж завжди буде) завелика, якщо ми собі доводимо кожен раз, що ми хороші батьки, якщо у дітей немає відчуття відповідальності за щось родинне і їм взагалі все легко дається, — вони не встигають захотіти чогось, якщо ми своєю турботою компенсуємо те, що в житті сталося складного — ми будемо відчувати себе наче використаними. А їх захочеться назвати егоїстичними засранцями.

Ми можемо відчувати провину за те, що не змогли вберегти світ їх безтурботного дитинства. Я так часто повторюю собі і іншим батькам — ми не винні в цій війні. Ми зробили і робимо все, що тільки можемо, так — заради дітей. Де б ми не були, які б рішення не приймали.

Чим більше мені хочеться когось звинуватити в егоїзмі, тим більше починаю вкладати в себе

З любові до них я себе привчаю зараз брати кращий шматочок фруктів, рівну часточку шоколаду, обирати найзручніше місце, робити щось тільки для себе. Чіткіше і навіть жорсткіше казати дітям: «Ні! Так не можна!»

Я помічаю, як багато батьків (і я теж) перетворюються на обслуговуючий персонал для дітей. І це точно їм не на користь.

Наші діти навітьу війну, живучи в чужих домах і містах, пам’ятаючи звуки вибухів, ще більше потребують нас — великих і величних. Бо ми маємо бути ще міцнішою скелею.

У них зараз більше істерик, більше складних емоційних проявів. І це означає, що нам, дорослим, поруч із ними потрібно більше сил, здорової турботи про себе (хотіла написати «егоїзму»), потрібно вкладати в себе не менше, ніж ми даємо дітям, бо нам потрібен об'єм, щоб потім бути тими, що можуть давати. А вони мають знати, що вони діти поруч з дорослими.

Я останні дні повертаю собі роль дорослого. І чим більше мені хочеться когось звинуватити в егоїзмі, тим більше починаю вкладати в себе.

І зараз теж піду і зроблю собі — тільки собі — щось смачне.

Текст публікується з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо НВ
X