Мама не винна? Що потрібно знати про помилки батьків

3 квітня 2021, 22:03
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Це сумно, але є мами, які не люблять дітей

Всякий раз, коли я піднімаю тему впливу батьків на наше життя, виникає одне і те ж запитання, одна і та ж проблема. Особливо вона загострюється, коли мова йде про маму.

Відео дня

Ця проблема — мимовільне або навмисне спотворення сенсу мого посилу і завзяте бажання захистити маму, розповісти, що вона ні в чому не винна. Що кожен сам повинен відповідати за своє життя, а не звалювати все на бідну стареньку. Що краще зайнятися собою, а не копатися в минулому. І так далі і тому подібне.

Більшість цих думок я гаряче підтримую і неодноразово про все це кажу.

Звичайно, нікого не варто звинувачувати. Слово «винна» немає ні в одному моєму тексті. Я взагалі в житті його рідко вживаю. Тому, «винна мама» — швидше те, як читач розуміє сказане, а не те, що я говорю.

Травми «лікуються» і життя змінюється

Безумовно, вплив батьків, тим більше мами, на наше життя величезний. Про це написано стільки, проведено стільки досліджень, що це незаперечний факт.

Якщо у людини є бажання змінювати своє життя, свої стосунки, своє материнство, свою сексуальність, свої нейронні доріжки кінець кінцем, один з головних шляхів — зрозуміти вплив мами. Це теж науковий доведений факт.

Чому ж ми відчуваємо опір, тривогу, а деякі відкрито сердяться, коли піднімається питання про те, що, можливо, мама впливала не завжди добре і у вас залишилася безліч психологічних травм і комплексів?

1. Перша, дуже благородна причина. Батьки, якими б вони не були, — це наші найближчі люди. Мама — часто найдорожча людина. І ми як цивілізовані виховані діти привчені поважати її і піклуватися про неї.

Хочу всіх заспокоїти. На психотерапії та вебінарах ми не забиваємо камінням батьків. Але розбираємося зі своїми почуттями і відновлюємо причинно-наслідкові зв’язки.

Це сумно, але батьки допускали помилки.

Це сумно, але їм на нас не вистачало сил.

Це сумно, але є мами, які не люблять дітей.

І залежно від того, як це було, ми можемо зрозуміти, що дійсно потрібно виправити.

2. Друга причина теж благородна. «Травми дитинства» часто бувають виправданням своєї бездіяльності. «Я — ледар, а моє життя — відстій, тому що у мене мама злою була». Звичайно, це інфантилізм і небажання брати відповідальність за своє доросле життя.

Травми «лікуються» і життя змінюється. А розуміння причин — це пів справи в дорослому відповідальному підході до свого життя. Після нього (розуміння) починається найцікавіше.

3. Наступні причини не такі «дорослі» і часто неусвідомлені.

Ми можемо відчувати неусвідомлений дитячий страх «втратити маму», посваритися з нею, дізнатися щось таке, що зруйнує наші відносини. І тоді краще вважати, що «все вже добре», «минуле залишилося в минулому», «нічого вже не зміниш» і «навіщо ворушити старе — я вже все пробачила».

Як правило такий страх — свідчення того, що ми все ще залежимо від мами, сепарація не відбулася, і навіть якщо ми живемо окремо і утримуємо всю сім'ю, всередині ми не виросли і перебуваємо під сильним впливом. Ми не вільні.

Що з цим робити — вибір кожного. Можу тільки сказати, що як правило, якщо ваша мати не була токсичним монстром, після психотерапії, рефлексій і психологічних практик відносини з мамою стають краще. Про якість життя я навіть не говорю.

4. Ще одна несвідома причина дуже по-дитячому «захищати маму» — відчуття, що мама — це частина мене, мого життя, моєї особистості. «Моя мама — найкраща!», і мені просто соромно визнавати, що з нею може бути щось не так. Значить «щось не так» і зі мною? «Протестую!», — наче чую я в деяких коментарях під публікаціями.

Причиною такого сорому і протесту найчастіше є наша нетерпимість до помилок. Яка теж має коріння в чому? Так, все там же…

Наші мами робили помилки. І що? Що тут ганебного?

5. Ну і остання причина, яку хочу тут розглянути, звучить так: «Я сама мама. І просто не можу винести таку величезну відповідальність за свій вплив на улюблену дитину».

Мами. У мене для вас дві новини. Погана. Так, ви — найголовніша людина для своєї дитини, так вже придумала природа. Ви на неї сильно впливаєте.

Хороша. Все в порядку. Вам можна дихати, піднімати брову, стискати губи, тікати до подруг і навіть кричати іноді. Раз ви про це так турбуєтесь, ви — хороші мами. І можете стати навіть кращими, якщо глибше розберетеся в причинах деяких своїх непропорційних реакцій і емоцій.

Але все за бажанням і за готовністю.

Сподіваюся, я заспокоїла всіх, хто хвилюється за мам.

Після курсів, психотерапії, виявлення неприємної правди і психологічного опрацювання ваші відносини з усіма стають краще, відкритіше, спокійніше, чистіше. З усіма, зокрема з мамою.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X