Погоджуюсь з більшістю. Як ми стаємо конформістами

30 серпня 2019, 22:03
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Ми готові кардинально змінити свою точку зору, коли стикаємося з одностайною думкою трьох чи більше людей

Наші думки насправді не наші? Невже це правда?

Протягом життя ви зазвичай чули питання: «Якщо всі будуть стрибати з даху, ти теж стрибнеш?», — або багато подібних питань, суть яких зводиться до розуміння того, що ми прагнемо робити те, що робить більшість (часто це наші друзі або колеги).

Відео дня

Це природне прагнення робити так, як інші, мати те, що мають інші, бути там, де бувають інші. І ми не можемо пояснити, чому — ми просто робимо, купуємо, говоримо…

Проте причина існує — це наша соціальна природа. Розберемося?

Соломон Аш у 50-х роках ХХ сторіччя провів серію лабораторних досліджень, метою яких було з’ясування впливу групи людей на поведінку окремої людини.

Досліди переконливо продемонстрували владу конформізму в групах.

У складних завданнях ми проявляємо більше конформізму через власну невпевненість

Про поняття: конформізм — пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці, безапеляційне визнання існуючого стану речей, законів, норм, правил, безумовне схиляння перед авторитетами, ігнорування унікальності поглядів, інтересів, уподобань естетичних та інших смаків окремих людей тощо.

Про експеримент. В експерименті на чолі з Соломоном Ашем брали участь студенти. Насправді, у більшості дослідів усі учасники, окрім одного, були підставними особами, а дослідження полягало в тому, щоб перевірити реакцію одного студента на поведінку більшості.
Піддослідний заходив в аудиторію, де півколом стояли дев’ять стільців, і сідав на передостанній. Один за одним з’являлися ще вісім учасників — підставні особи — і займали інші стільці. Аш показував групі дві картки: на першій була намальована одна лінія, на другій — три, різної довжини.

Питання звучало так: «Яка лінія на іншій картці має ту ж довжину, що й лінія на першій картці?». Відповідь мала б бути очевидною, тому що лінії відрізнялися на п’ять сантиметрів.

Сім студентів першими давали відповідь — неправильну. Потім відповідав піддослідний.

Ось результати:

— 75% піддослідних підкорилися істотно помилковому уявленню більшості принаймні в одному питанні;
— загальна частка помилкових відповідей склала 37% (у контрольній групі одну хибну відповідь дала тільки одна людина з 35-ти);
— коли «змовники» не були одностайні у своїй думці, піддослідні набагато частіше не погоджувалися з більшістю;
— коли незалежних випробовуваних було двоє або коли один із підставних учасників отримував завдання давати правильні відповіді, кількість помилок падала більше ніж в чотири рази;
— коли хтось із підставних давав неправильні відповіді, які однак не збігалися з основними, помилка також скорочувалася — до 9−12%, залежно від радикалізму «третьої думки».

Як працює конформізм:

— люди з низькою самооцінкою залежні від групового тиску;

— ми готові кардинально змінити свою думку, коли стикаємося з одностайною думкою трьох чи більше людей;

— конформність підвищується, якщо група складається з експертів або члени групи є авторитетними для людини та належать до одного соціального оточення;

— чим більше згуртованість групи, тим більше її конформність;

— якщо до людини, що відстоює свою позицію чи має сумніви, приєднується хоча б один союзник, який дає правильну відповідь, тенденція приймати групову позицію знижується;

— вищий рівень конформізму люди мають тоді, коли повинні виступити публічно, а не тоді, коли записують самостійно свою позицію;

— ми схильні захищати свою думку в рази сильніше, якщо заявили про неї публічно;

— у складних завданнях ми проявляємо більше конформізму через власну невпевненість.

Що сприяє конформізму в компаніі?

  • Наполеглива та вперта поведінка людей, які прагнуть переконати одного із членів команди, що його позиція є неправильною.
  • Тенденція членів групи уникнути осуду, покарання, відсторонення від групи через їхню незгоду.
  • Невизначеність ситуацій і брак інформації: члени команди орієнтуються на думку інших.

Що робити?

1. Створювати таку культуру поведінки, де критика має бути корректною і не публічною.

2. Пояснювати детально команді нові завдання.

3. Слідкувати за тим, щоб кожен мав слово «за круглим столом».

4. Просити людей записувати відповіді на питання перш ніж озвучувати.

5. Модерувати зустрічі команди таким чином, щоб під час обговорення ідей був визначений чіткий регламент: висловлюємось і не критикуємо.

6. Розвивати критичне мислення.

7. Працювати із впевненістю людей. Починати з себе.

Текст публікується з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Depositphotos

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X