Життя триває. Що таке синдром провини вцілілого

29 березня, 00:45
Наталя Кадя: «Радіти дрібницям — не соромно» (Фото:stockasso/Depositphotos)

Наталя Кадя: «Радіти дрібницям — не соромно» (Фото:stockasso/Depositphotos)

Якщо ви відчуваєте сором або провину, визначте, які дії ви можете зробити, щоб полегшити це відчуття

Життя не стало на паузу під час війни. Життя під час війни триває. Життя під час війни треба проживати. Життя і час нам нічого «не покажуть».

Наше майбутнє залежатиме від того, що ми робимо із часом і життям кожної хвилини, яке життя для себе і України ми творимо прямо зараз.

Відео дня

Сьогодні — про синдром провини вцілілого.

Синдром провини вцілілого

Вижити під час війни — не соромно. Радіти тому, що маєте життя — не соромно. Бути щасливим через те, що ваші рідні у безпеці — не соромно. Радіти найменшим дрібницям — світанку, проліскам, ранковій каві, можливості зробити зачіску чи приготувати вечерю — не соромно. Соромно — не цінувати життя, не намагатися зберегти його для себе, для рідних і для України.

Вижити під час війни — не соромно

Синдром провини вцілілого відчувають більшість українців та іноземців, які вижили, знаходяться в безпечному місці та стежать за подіями в Україні. Ми всі порівнюємо себе із тими, кому зараз гірше, або з тими, хто вже загинув. Через це відчуваємо біль, горе, злість і сором за те, що нам краще, ніж їм.

Симптоми синдрому провини вцілілого:

  • апатія, втрата фізичних сил;
  • відсутність бажання жити;
  • нав’язливі думки про те, що ви могли зробити, та не зробили;
  • неможливість спати, тривожний сон;
  • відмова від їжі, нудота;
  • небажання спілкуватись, сором;
  • суїцидальні думки, самопошкодження;
  • відчуття безпорадності, відчаю;
  • постійне відчуття горя.

Для того, щоб почуття «провини» мотивувало, а не паралізувало

Рятуючи себе і свою сім'ю, ви рятуєте частину України. Якщо ви здорові та спокійні, ви можете принести набагато більше користі, ніж коли ви в поганому стані. Якщо ви відчуваєте сором або провину, визначте, які дії ви можете зробити, щоб полегшити відчуття. Чим із того, що ви найкраще вмієте робити чи маєте у матеріальному сенсі, ви можете допомогти тим, хто знаходиться на передовій.

Переконайтесь, що ви насправді у фізичній безпеці і маєте необхідні ресурси для виживання. Організуйте за можливості фізичну безпеку вашим близьким і рідним. Наступним кроком почніть піклуватися про тих, хто у колі ваших друзів. колег, знайомих. Уявіть тільки, що якщо кожен із нас турбуватиметься про себе і про тих, хто поруч, ми всі будемо врятовані.

Усвідомте, що вашої провини у тому, що почалася війна, яка змусила вас рятувати життя, немає. Пам’ятайте, що будь-яка допомога — і словом, і дією, і їжею, і порадою, і підтримкою, важлива.

Вам варто направляти увагу і зусилля на те, де ви можете впливати. Контролюйте і мінімізуйте думки про те, що іншим — гірше. Нагадуйте собі, що такі думки не допомагають ні вам, ні іншим.

Текст публікується з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X