Перемоги і поразки кожного дня. Історія про дві сторони успіху від Володимира Зеленського

27 жовтня 2016, 01:37
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Я розповім вам історію, яка пов'язана зі мною і з усім, що мені дійсно близьке, з тим, що я маю, з тим, що міг втратити і за що готовий боротися


Виступ Володимира Зеленського перед студентами в Маріуполі в рамках соціально-освітнього проекту "Ті, що вражають"

Я, не дай Боже, ніякий не пророк. Я простий хлопець, якому дуже пощастило, який прислухався до свого серця і багато працював.

Відео дня

Коли мені було 16 років, я виграв грант на безкоштовне навчання в Ізраїлі. Я жив у Кривому Розі і про Ізраїль чув тільки те, що там живуть іноземці, які теж говорять російською. Ніколи не був за кордоном, і нічого тоді не натякало, що буду. Займався спортом, щоб захищатися у дворі, і щоб мною міг пишатися батько. Намагався грати на фортепіано, щоб було приємно мамі. Та іноді прогулював школу з дівчатами, щоб було приємно мені.

Так от, ми з подружкою склали іспити, і потрапили в програму топ якихось учнів. Ізраїль! Мені 16, поруч симпатична дівчинка, немає батьків, нічого не дратує, не треба хвилюватися, що буде далі з країною. Мені 16, я хочу свободи, а там можна жити вільно, так мені розповідали.

Але мій тато не відпускає мене, щось не те на серці або ще в якихось органах мого батька – не знаю, я анатомію прогулював, про що шкодую.

І вперше в житті я з ним не сперечаюся. 16 – складний вік, ти сперечаєшся з будь-якого приводу з татом, з батьками, заздалегідь все заперечуєш. «На дачу? Я що, найнявся туди їздити, збирати бур'ян?» До речі, фермери ми дійсно були так собі, врожай бур'яну у нас на дачі завжди був найбільший.

«Підемо туди – ні. Дивись як треба – сам дивись, я краще за тебе вже бачу». А ось про Ізраїль не сперечався – сенсу не було. «Мене, Вову, в цій родині ніхто не розуміє. Нехай інші їдуть, нехай всі будуть розумні, а я залишуся тупим у вашому Кривому Розі. У кращому разі житиму на 95 кварталі, де є Макдональдс, вау!»

Моя подруга поїхала, а я – ні. Вона закінчила школу, вступила до університету, відслужила в армії, отримала певні пільги, вивчила кілька мов. Подивилася світ, вступила в ще один виш на режисуру, вирішила питання з житлом – а в Ізраїлі це дуже дорого.

Ми з дружиною вночі не могли спати, тому що клопи кусалися, але ніхто не здався

А зі мною що відбувалося? Вступив до університету – не на режисуру, як мріяв, а на юридичний, як зміг. Вступив не в Києві, де хотів, а в Кривому Розі. Не поїхав в Ізраїль, не отримав свободу, якою марив, залишився з батьками і двома хворими бабусями в квартирі поряд з 95 кварталом, поряд!..

Я знайшов спільну мову з батьком, навчився вимірювати тиск, робити уколи, доглядати за літніми людьми. Я знайшов свою любов, вона народила мені двох прекрасних дітей. Почав грати в КВК, ми придумали «Квартал», який через 10 років став найкрутішим гумористичним шоу, а через 15 – найбільшим бізнесом, фабрикою ідей. Це моє реальне життя.

Звісно, на шляху було багато перемог і поразок. Перша велика перемога: ми - чемпіони вищої ліги КВК у Москві. Це було в 97-му, ми жили в готелі «Турист» на ВДНГ, їли «Мівіну», постійно вибивало пробки, тому що приїжджали зі своїми електроплитами. Бюджет команди, яка грала проти нас, вже тоді був близько $30-50 тисяч. А у нас на 20 осіб – $2800, на 10-12 днів у Москві. І ми ще примудрялися привозити своїм дівчатам дезодоранти!

Шість років ми жили в Москві в одній кімнаті: я, Сергій, Борис, їхня мама і ротвейлер Фері. І все одно це була перемога.

Далі була перша поразка – нас вигнали з КВК. Що робити? Ми переїхали в Київ, і тут знову жили разом, тільки тепер вже з моєю дружиною. Ми з нею вночі не могли спати, тому що клопи кусалися, але ніхто не здався. Я намагався постійно жартувати.

Ще три роки ми моталися, збиралися, роз'їжджалися, творили, поки не стали «Кварталом». Тепер по всьому світу купують наші формати, до нас приїжджають, просять написати кіно та серіали, питають поради. Нас гноблять в соцмережах, дякують на вулицях, проклинають в інтернеті, а при зустрічі цілують і обіймають. Перемоги і поразки кожен день!

В успіху є різні сторони. Якось одна моя знайома, яка багато років тому, коли нам було 16, поїхала в Ізраїль, мені написала: «Я дуже непоганий режисер, живу зараз в Москві, може, у вас знайдеться для мене робота?».

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X