Не грайтеся в героїв. Сім ознак того, що з вашим психологічним здоров’ям не все гаразд
Теоретично, наша психіка вже мала б адаптуватися, проте, далеко не у всіх вона це зробила
Так, рідні мої. Прийшла пора поговорити про важливе, і тому з вами знову амбасадорка ментального здоровлячка.
Війна (точніше її активна стадія) триває вже більше двох місяців. На початку нас плавило всіх — і будь-яка реакція нашої психіки була нормальною, бо нормальної реакції на ненормальні обставини взагалі не буває. Але зараз минув вже певний час, і психіка, в теорії, мала б адаптуватися і знайти собі певні коупінґові стратегії для того, аби існувати в режимі «чума, війна і сатана».
Проте, далеко не у всіх вона це зробила. І багатьом людям, які потрапили в складні обставини — вдома чи в біженстві, дуже важко розрізнити — це мене плавить, бо об'єктивний кошмар, чи це мене знайшла депресія, і частина кошмару залежить від внутрішніх факторів? Особливо складно це тим, в кого до війни проблем з ментальним здоров’ям не було, але екзогенні фактори таки довели до ручки.
Що я вам можу сказати. Якщо у вас вже більше місяця отакі симптоми (список нижче) — саме на часі почати з ними щось робити. Що? Про це також трохи нижче.
Зараз ми біжимо марафон, і на зламаних ногах ніхто нікуди не добіжить
1. Повний брак енергії, життєвої сили та сенсу. Сил немає, виснаження, все здається безсенсовим, безнадійним, сірим, їжа не смакує, радості немає ні від чого, навіть від того, що раніше могло дуже порадувати. Складно робити найпростіші побутові штуки — готувати їсти, вмиватися, ну ви зрозуміли.
2. Зміни апетиту чи режиму сну. Безсоння, нескінченні прокидання вночі, прокидання занадто рано, кошмари, сон по 12−14 годин. Переїдання чи відсутність апетиту.
3. Почуття провини без конкретної причини («я в безпеці, а вони ні», «я роблю недостатньо» — це не конкретна причина).
4. Напади агресії та дратівливості там, де ви раніше такого за собою не помічали.
5. Тривога, страхи, нав’язливі думки, флешбеки, сльозливість, пригнічений стан, який ніколи вас не покидає. Соціофобія, іпохондрія та інші страхи, які раніше були вам непритаманні.
6. Іноді — надмірне збудження і неможливість спинитися та видохнути.
7. Проблеми з концентрацією, когнітивними функціями, пам’яттю та інтелектуальною роботою.
Ці і багато інших симптомів (я, на жаль, не можу перелічити абсолютно все — ми всі різні і унікальні, нас плавить теж по-різному) — це підстава якомога швидше звернутися до лікаря. Ні, як каже мій лікар, «я не зможу вилікувати горе і війну» — і ніхто не зможе, але вчасна медична допомога (і сучасна фармакологія) може допомогти психіці існувати в навколишньому кошмарі максимально ефективно. Тому, будь ласка, не грайтеся в героїв — ніхто не виграє від того, що ви з'їдете з глузду, вдома чи в еміграції. Дбайте про себе — бо ми зараз біжимо марафон, і на зламаних ногах ніхто нікуди не добіжить. А нам ще країну відбудовувати.
Крім лікаря можна ще звернутися до психологів онлайн — зараз багато хто пропонує безкоштовні консультації для волонтерів, біженців чи постраждалих від війни. Але будьте уважні — перевіряйте освіту, досвід та наявність супервізії у спеціаліста, якого ви обрали. Ну і політичні погляди — не без цього. Але пам’ятайте, що у багатьох випадках проблеми з ментальним здоров’ям лише терапією не візьмеш, і лікар також потрібен.
Я сама на початку активної фази війни пережила масштабне повернення депресії і спочатку навіть його не відловила, бо це наче нормально — ридати весь вільний час, коли в тебе рідна країна у вогні, нормально психувати і мучитися тривожними думками. Але коли я нарешті зібралася з силами і почала приймати антидепресанти, буквально за тиждень мені розвиднілося, кудись ділися ридання і темні думки, з’явилися сили та натхнення — і я знову стала до строю, набагато більш корисною одиницею, ніж раніше. Не кажучи про те, як полегшало моїм близьким та мені самій. Тепер їжа знову смакує, я помічаю тепле сонечко, радію обіймам і взагалі живу.
Ну і нарешті, маленька порада для тих, кого вітер змін заніс до нас в Швецію. Якщо ви розумієте, що вас патологічно плавить — беріть ноги в руки та звертайтеся до найближчої поліклініки (vårdcentral). Вам мають надати безкоштовного перекладача, за допомогою якого ви поясните лікарю, що з вами відбувається. Маленька порада: перебільшуйте трохи симптоми, тут наша спартанська стоїчність не в моді. Лікар тоді зможе виписати вам (якщо знайде це необхідним) антидепресанти та/чи протитривожні. В нашому регіоні візит до лікаря коштує 50 крон для українських біженців, а всі ліки, що вам випишуть (все, не за пачку) — також 50 крон в аптеці (для громадян — 200 та повна ціна), тобто це дуже дешево. Якщо грошей зовсім немає, просіть в волонтерів, вам точно допоможуть. Те саме стосується вас, якщо ви пили якісь ліки вдома та бажаєте поновити рецепт — просто приходите та розповідаєте про це лікарю, не треба жодних старих рецептів чи виписок, вірять на слово.
Будь ласка, дбайте про себе. І не списуйте будь-які симптоми на війну — цілком можливо, що ви прямо зараз, ще до нашої перемоги, можете почуватися краще. І варто цим скористатися, бо нам ще своє робить. Тримаймось!
Текст публікується з дозволу авторки
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ
Більше блогів тут
