Oceanman: як я пропливла два кілометри у відкритому морі. Блог Ірини Озимок

19 жовтня 2017, 08:07
Тепер я знаю, які відчуття у спортсменів, що програли бій, матч чи не взяли золото, на яке сподівалися

Oceanman — міжнародні змагання з плавання у відкритій воді, фінал яких проходить в іспанському містечку Бенідорм. Моя участь у них — це історія про непередбачуваність водної стихії і людську силу духу. Дуже гарна історія, і дуже складна.

Відео дня

Бенідорм — курортне містечко для людей за 60-70 років; з кришталево прозорою водою, смачними чуросами, смішними магазинами Ale-Hope та досить низьким рівнем англійської в сервісі. Місто розбудоване дивними свічками довкола узбережжя. Від пейзажу з балкону нашого 43-поверхового готелю перехоплювало подих — мерехтливий горизонт увечері і багряне небо на світанку.

Світанок оушенменів ми зустріли на березі. Дивно, коли десятки людей ходять у темноті, одягнені в чорні гідрокостюми, мажуть один одного вазеліном, чіпляють до поясу кольорові буйки і підтанцьовують під пісню Seven Nation Army гурту The White Stripes.

Перші плавці пливли 10 кілометрів — від берега до острова, довкола нього і назад. Других — напівокеанолюдей (half-oceanman) — висадили з човна вже на острові. Треті (серед них і я) — брали участь у публічній програмі на два кілометри (після завзятих тренувань ця дистанція здавалася до сміху легкою).

Ми стартували тоді, коли найсильніші та найсміливіші вже дістались фінішу. Першим приплив іспанець — 10 кілометрів за 1 годину 50 хвилин. Вражаюче!

В нашому старті брало участь близько двохсот людей. І це біло справжнє місиво. Далі — повний набір досвіду: вода в окулярах, удар ногою, медузи, судоми, нудота. Спочатку почали протікати окуляри, в солоній воді це вкрай неприємно. Через кілька вдихів потрібно було зупинятись і виливати воду з правого ока. Згодом, коли я вже нібито пристосувалась, хтось із плавчинь поцілив мені ногою в те ж праве око, і окуляри настільки врізались в обличчя, що, здавалось, відірвати їх нереально.

Далі були хвилі, за якими зникли величезні буйки: коли підіймаєш голову для вдиху, вода ніби дає тобі сильного ляпаса і голова моментально занурюється назад у воду. Часом вони сягали метрової висоти і розхитували тіло сильніше, ніж гойдалка. На відстані витягнутої руки регулярно з’являлись медузи. (Цікаво, що за кілька хвилин до старту до мене підбіг чоловік з набряклими шиєю, руками і ногами — його якраз покусали медузи. Він запитав, де медпункт, який ми знайшли з третьої спроби).

Раптом різкий біль в нозі. Я вкотре зрозуміла, що трапляється саме те, чого боїшся найбільше — вжалила медуза. Звело обидві ноги (мабуть, від перенапруження і страху). На якусь мить я зрозуміла, у мене є лише руки. Буй, який символізував половину маршруту, хитало хвилями так, що той "то виринав, то потопав". Нудило сильніше, ніж після найгучнішої вечірки. Здавалось ще трошки, і світ просто зникне.

Фінішувавши, я не пила іспанське ігристе вино, яким нас зустрічали наші вболівальники, а тихо сиділа в імпровізованому медпункті, який раніше знайшла для потерпілого від медуз плавця.

Всі уроки, про які я писала після запливу через Босфор, спрацювали й в Бенідормі. Але на цей раз я додала ще декілька:

1. Спорт зміцнює здоров’я. Але сон, відновлення і, головне, вчасно вилікуваний гастрит не менш важливі.

2. Перемога здобувається ще до старту — коли уявляєш, як пливеш, як заходиш на фініш, як тебе обіймають ті, хто тебе чекає. Але вода – це стихія, і навіть якщо вчора був найкращий заплив, сьогодні може бути водне пекло.

3. Зовнішні подразники vs внутрішня впевненість: важливо слухати поради щодо орієнтації у відкритій воді, опановування хвиль та відновлення ніг після того, як звело обидві, але найважливіше — не піддаватися паніці оточуючих, їх страхам. Це «програмування» власного успіху чи неуспіху.

4. Пропливти 2 кілометри буває набагато складніше, ніж 6,5 чи 3,8. Це просто потрібно знати.

5. Нема нічого прекраснішого, ніж обійми на березі після фінішу. Навіть бризки шампанського з цим не зрівняються.

6. Такі змагання – ще один плюс в календарі фаната подорожей. До речі, плавці обирають шикарні локації для змагань – в переліку Oceanman є ще Мексика, Малайзія, Італія, Греція.

Словом, тепер я знаю, які відчуття у спортсменів, що програли бій, матч чи не взяли золото, на яке сподівалися. Радіти перемогам легше, ніж з гідністю прийняти поразку чи зробити вибір на користь здоров’я, ба навіть життя. Я ніколи не здаюсь, але в момент, коли не лишалось сил навіть зняти гідрокостюм, я пообіцяла собі, що це був мій останній заплив, що я радо буду тренуватись в басейні з улюбленою командою, але без жодних змагань і чемпіонатів. А потім я побачила чоловіка без ніг, який проплив 10 км, і тільки на березі йому причепили протези. Отож моя обіцянка не брати участь в змаганнях протривала недовго, і вже наступного дня, в літаку ми обирали країну, в якій пройде Oceanman-2018.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X