Нежіноча професія. Ада Роговцева – про те, як стала актрисою

26 липня 2018, 09:34

Щоб стати актрисою, знадобилося стати жорсткішою і багато працювати

Колонка записана в межах інтерв'ю Ади Роговцевої ведучому програми "Скажені пси" на Радіо НВ Олексію Тарасову під час Одеського міжнародного кінофестивалю.

Акторська професія – не жіноча, а чоловіча. У давнину жінкам забороняли бути актрисами. Та й у XIX столітті до артисток ставилися погано. Лише нещодавно ставлення почало змінюватися в бік шанобливого, а раніше було цілковите презирство.

Відео дня

Моя бабуся вжахнулася, коли дізналася, що я буду артисткою, а не журналісткою. Я ж була відмінницею, дуже комунікабельною, тому питання про професію навіть не виникало. І в родині дуже засмутилися, дізнавшись про мій вибір. Тому що артистка у 1955-му – це було чимось нижче плінтуса.

Народившись сонячним зайчиком, абсолютно незлобною дитиною, у процесі здобуття професії я отримувала інші риси характеру – якусь жорсткість, закритість і багато-багато іншого. Тому що ця професія дуже небезпечна: щоб не спокуситися щодо себе, не впасти в чорну заздрість, чи не скурвитися. Я знаю ці прірви. Я була б золотою дівчинкою, але стала жорсткішою – стала срібною.

У п'ятому класі я зрозуміла, що я хочу бути гарною артисткою, щоб серце народу віддати. Це було на такому рівні. Уже потім розумієш, що без розуму, терпіння, знань і мужності нічого не буде.

Професії я навчалася у чоловіка, який став моєю половиною, у Кості Степанкова. Він виховував собі дружину, тому був до мене дуже вимогливим. Починаючи з 18 років, я працювала дуже багато. Знялася в шести чи семи фільмах, зіграла три або чотири ролі в театрі. Стала заслуженою артисткою у 23. І одного разу, після прем'єри "Останніх" Горького, де у мене була дуже драматична роль Вєрочки, Костя підійшов, узяв моє обличчя у свої долоні, подивився пильно і сказав: "Ну, здрастуй, артистко". З того часу я стала почуватися актрисою. Це було дуже давно, років 60 тому.

Я завжди дуже боялася бути ідеальною, і навпаки – завжди любила парадоксальність. Тому, коли працювала зі студентами, то моя перша лекція була чимось на кшталт книжки про шкідливі поради. Тобто робити все навпаки: плюнь татові в борщ, порви черевики, відірви кому-небудь вухо. Чому? Тому що так ми ставимо людину в неправильну ситуацію, і все починає функціонувати: і голова, і серце, і все-все стукає, кров починає циркулювати інакше, фантазія працює. Саме так я живу – мені подобається, щоб все було навпаки. Мені навіть нудно вимовляти слова правильно, особливо довгі, або пояснювати поняття. Я обов'язково щось переплутаю.

З "нашої Адочки" я стрімко стала "Адою Миколаївною". Не знаю, як у чоловіків, але є жінки, які народжуються старенькими. Саме такою я була з дитинства – серйозною, мудрою і старенькою.

Мені дуже часто говорили: "Боже, як я вас люблю!" Я до цього дуже звикла. Потім почали говорити: "Боже мій, як вас любить моя мама". Я до цього теж звикла. Потім стали говорити: "Як вас любить моя бабуся!" Тепер мені кажуть: "Як вас любила моя бабуся". До будь-якої популярності потрібно ставитися по-філософськи.

Повну версію інтерв'ю читайте тут.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X