Коли варто рекомендувати друзям. П’ять ознак чудового ресторану
У посередньому ресторані можна помилитися з вибором, у чудовому — ніколи
Досить часто я рекомендую своїм друзям, знайомим і підписникам у соцмережах ті чи інші ресторани — в Україні і в інших країнах. За яким принципом я обираю, який заклад варто рекомендувати, а який — у жодному разі? Усе дуже просто: чудовий ресторан повинен відповідати як мінімум п’ятьом критеріям.
1. Я почуваюся тут гостем
Саме гостем, а не елементом бізнес-плану. Природно, будь-який ресторан — це бізнес, але коли я приходжу до ресторану, то не хочу, аби що-небудь нагадувало мені про це. При цьому я розраховую на те, що гостинність буде щирою, а не синтетичною. Адже штамповані фрази та стандартизовані сценарії сервісу позбавляють гостинність її суті, а саме — людиноцентричності. І я сподіваюся, що до мене в ресторані будуть ставитися як до людини, а не як до якогось усередненого клієнта.
2. Персональна увага
Гість цінує увагу тільки в тому випадку, якщо воно природна, а не вимучена. Якщо на вході його зустрічає той, у кого в посадових обов’язках не прописано, що він зобов’язаний це робити. Коли шеф підходить до столика не тому, що робить черговий обхід залу, а тому, що його дійсно цікавить ваша думка про страви. Іншими словами, коли співробітники ресторану не займаються самопрезентацією, а просто спілкуються з гостями — по-людськи, а не за сценарієм.
3. Байдуже зірки й титули — важливо, що на тарілці
Гість цінує увагу тільки в тому випадку, якщо вона природна, а не вимучена
Кожен гість оцінює ресторан за тими двома-трьома стравами, які замовив. У посередньому ресторані можна помилитися з вибором, у чудовому — ніколи. У меню правильного ресторану немає нічого зайвого, немає прохідних позицій, кожна страва — коронна. А якщо хоч одна страва з трьох не вразила, то вже не важливо, наскільки тут зірковий шеф і в скількох ресторанних гідах цей заклад згадано.
4. Менеджерам-продажникам не місце в залі
Додаткові продажі й інші заморочки, що дозволяють монетизувати мій візит до ресторану, мені не цікаві. Особисто мене сильно дратує, коли мені рекомендують ті чи інші страви або вина (і ті, й інші зазвичай найдорожчі), якщо я не попросив про рекомендації сам. І як правило, офіціант, який роздає авторитетні рекомендації, не може самостійно прийняти найпростіше рішення. «Можна для моєї дочки приготувати макарони з сиром? — Їх немає в меню… Зараз я піду й дізнаюся».
5. Постійність — передусім
Я людина досить консервативна. З року в рік у своїх подорожах я відвідую одні й ті самі ресторани. Простір для експериментів, звичайно, теж залишається, але не на шкоду улюбленим закладам. Так ось, коли я замовляю в улюбленому ресторані свої улюблені страви, то щоразу отримую той самий смак і подачу, за які ці страви полюбив. А в ресторані посередньому замість улюбленої вами страви одного разу ви можете отримати не її, а імпровізацію на цю тему. Змінився шеф, креативить кухар, з’явився інший постачальник продуктів, сталося щось іще. Але вам як гостю це не цікаво. Ви ж не вимагали нічого екстраординарного — просто хотіли знову з'їсти ту саму страву.
Можливо, вам здасться, що я надто прискіпуюся. Але я відразу попередив: за цими критеріями я визначаю ресторани чудові, а не просто непогані. Утім, життя занадто коротке, щоб витрачати його на непогані ресторани…
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
Більше блогів тут
Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.
