Знайдіть цих людей. Хто вам потрібен для того, щоб змінити світ, — лектор TED

9 березня 2020, 08:20

Керуюча бізнесом Іпсіта Дасгупта у своєму виступі на TED розповідає про «співучасників» — людей, без яких не обійтися тим, хто вирішив кинути виклик встановленому порядку

Переклад Марини Гуменюк для TED

Я багато думала про те, як пояснити вам цю концепцію, і вирішила почати з чогось, зрозумілого всім нам. Щоб підкорити висоти або змінити світ, хоч які б просунуті ми були, нам потрібні інші люди. І в разі звичайних людей весь світ ніби змовився спільно допомагати їм у досягненні успіху. Але нестандартні люди потребують тих, кого я люблю називати «співучасниками».

Відео дня

Співучасники відрізняються від інших не тому, що вони такі самі по собі — вони роблять це заради тих, кому потрібні. Вони вважають за краще обходити закони, іноді й порушуючи їх, і кидати виклик встановленому порядку, щоб бути на боці тих, хто не вписується в соціальні норми. Я зараз розповім вам про те, з чим я зіткнулася, коли у мене вперше з'явилася ідея про співучасників.

У 2014 році я була виконавчим директором американської філії в Індії, і у нас на порядку денному виникла цікава проблема: нам не вистачало жінок серед співробітників. Поясню вам контекст. Тільки 27% жінок в Індії працюють. Якщо розглянути Азію загалом, ця цифра сягає 48%. Тож ми знали, що ситуація сумна, і вона характерна і для нашої організації.

Ваше співчуття і ваша хоробрість можуть змінити чиєсь життя

І ми вирішили... Мабуть, наведу невеликий приклад. Молода жінка 25 років, інженер, розповіла нам приголомшливу історію про своє життя, яка добре ілюструє ситуацію. Вона сказала: «Коли я вранці виходжу з дому, мені треба бігом переробити купу справ, і моя свекруха — я живу разом зі свекрами — починає злегка дратуватися, бо в підсумку на ній залишається вся домашня робота. Коли я повертаюся додому ввечері, — і часто це відбувається як мінімум на годину або дві пізніше, ніж я обіцяла, — два мої головні герої, мій свекор і мій чоловік, теж починають злегка дратуватися. А свекруха на той час уже лютує. Водночас вдень на роботі мене оточують чоловіки мого віку, і від них суспільство очікує тільки одного: кар'єрних досягнень і забезпечення своєї сім'ї. То як можна очікувати від мене такого ж ентузіазму, підйому і захопленості на робочому місці?». І вона мала рацію.

Тоді групам жінок-волонтерів спала на думку блискуча ідея. Вони запропонували ввести «день свекрухи на роботі». Ми зібрали групу свекрух і кількох матерів в офісі і показали їм наші лабораторії. Ми показали їм медичне обладнання, яке їхні невістки розробляють і виробляють. І після цього ми розповіли їм, над чим працюють їхні невістки: вони знижують кількість смертей матерів і дітей. Вони виявляють складні захворювання на ранніх стадіях, щоб успішно попереджати і лікувати їх. А потім ми покликали свекрух на ланч. <...>

У всіх були сльози на очах. Кожна з цих жінок була вдячна і горда. Вони пишалися тим, ким стали їхні невістки, і були вдячні за те, що їх включили в діалог. І щоразу мені здавалося, що все, що ми робимо, це лише якісь сентиментальні моменти, це все мило, але серйозно ні на що в подальшому не вплине. Однак кілька днів по тому одна з моїх підопічних вбігла до кабінету в дуже збудженому стані. Вона вигукнула: «Вчора я прийшла додому з роботи і готувалася до найгіршого, бо дійсно запізнилася. Я очікувала, що мені будуть читати мораль, але моя свекруха повернулася до чоловіка і сказала: «Підведись-но, і приготуй дружині чаю. Вона втомилася. Вона рятує життя. А ти працюєш у банку».

Ось так вони і з'являються. Найкращі співучасники. Хтось, кого ми не завжди помічаємо і цінуємо, але з чиєю допомогою хтось інший може зробити прорив. Хтось, хто стоїть поруч і кидає виклик соціальним нормам. І це змінює все.

Наступний приклад, який янаведу, буде зрозуміліший для всіх у цій аудиторії. Коли я закінчила бізнес-школу і почала працювати в компанії, мені і групі моїх колег доручили розробити стратегію для бізнесу, який був у занепаді останні десять років. Ми з ентузіазмом взялися за справу, працювали день і ніч, у вихідні, та зійшлися на стратегії, яка здалася нам найкращою. А коли ми показали її великій кількості людей, наших партнерів, нас попросили представити її генеральному директору на регулярній нараді, яка збиралася в кінці тижня. Ми відчували радісне хвилювання і тривогу <...>

За п'ять чи шість годин до презентації старший колега відвів нас осторонь і дав нам повний огляд усього, що сталося за тиждень. Ми дізналися про людей, чиї презентації рознесли дощенту, ми дізналися про тих, хто просто на місці отримав підвищення, про те, чому гендир затримується на роботі вечорами і що він вважає вдалими напрямами бізнесу. І коли пізніше в той же день ми прийшли на презентацію, ми фактично відчували себе акціонерами разом із гендиректором і верхівкою.

І це сталося не тому, що у нас був аналіз стратегії, а тому що нас підготували до того, щоб вести діалог на рівних з усією командою. Наш старший колега відвів нас на розмову не тому, що хотів попліткувати. Він зробив це, бо розумів, що ми не потрапляємо в офісну норму. Він подумав про нашу нестандартність у тому сенсі, що ми привнесемо новий, свіжий погляд і запропонуємо своє бачення розвитку бізнесу. Але він знав також, що для нас це серйозний недолік, бо ми не знали, як поводитися на тому засіданні, і ніколи не робили цього раніше, і до нас ще не звикли.

І це знову приклад когось, хто порушив правила. Він вирішив стати нашим співучасником <...>

Останній приклад, яким я поділюся, дуже далекий від корпоративного світу і дуже особистий. Це історія моєї матері. Коли їй було 20 років, вона втратила батька. Він помер, не доживши до п'ятдесяти, залишивши шістьох дітей і їхню матір, яка ніколи не працювала. Мама і старша сестра зрозуміли, що їм потрібно почати заробляти на життя — вони обидві були студентками — щоб молодші брати і сестри змогли закінчити школу.

Тому мама перейшла на вечірнє навчання в юридичному коледжі та почала працювати шкільною вчителькою, щоб заробити на життя. Щодня вона виходила з автобуса після закінчення вечірніх занять у юридичному коледжі на вулицях Калькутти. Розумієте, це жінка, яка не звикла їздити громадським транспортом у принципі, тим паче ввечері. І коли вона виходила з автобуса, їй потрібно було пройти сім-вісім хвилин від зупинки до будинку практично порожньою вулицею у спальному районі з кількома магазинами, зачиненими після 8 вечора.

Одного разу власник магазину закривав свій магазин пізніше, ніж зазвичай. Він побачив, як мати виходила з автобуса. Він почекав її. Він знав цю родину. Магазин був по сусідству більше двадцяти років, тож він знав мою маму з дитинства. Він побачив, як вона йде вулицею до свого будинку, вимкнув світло, закрив магазин і пішов додому. Наступного дня він знову чекав її, і так щодня, поки вона не добереться додому.

Інші власники магазинів на цій вулиці помітили, що цей магазин відкритий довше, і зрозуміли, що багато покупців у кінці дня забігає, щоб купити всяку всячину після довгого робочого дня. Багато з тих, хто приходив вранці, теж стали приходити ввечері. І власники інших магазинів занепокоїлися, що той перехопить у них всіх покупців, і теж стали залишати світло і магазини відкритими до дев'ятої вечора. З цього часу в розпорядженні моєї мами була світла, досить жвава вулиця.

Я думаю, цей власник магазину став співучасником моєї матері. Завдяки йому невелика зміна норми в межах однієї вулиці дала можливість матері та її сім'ї зробити щось таке, що справді виходить за межі. Жінка її віку з небагатої сім'ї зазвичай у цей час виходила заміж або здобувала освіту під опікою сім'ї. Завдяки цьому власнику магазину, всі брати і сестри моєї матері змогли стати інженерами, юристами, бухгалтерами, вчителями, і моя мати довчилась на юриста.

Світ потребує співучасників. Ми живемо в непростому світі, в якому дедалі більше складних проблем, і нам потрібно шукати рішення, нам потрібні нестандартні люди в офісах і за столом переговорів. Для цього нам потрібні співучасники.

У моєму житті, можливо, через стать, національність або акцент, протягом останніх десяти років життя в цій країні я часто відчувала, що не відповідаю нормі. Але мої співучасники вказали мені шлях наверх, і вони ж утримували мене, коли моя нестандартність тягнула мене вниз.

Тож сьогодні я закликаю всіх вас озирнутися навколо і знайти тих людей, у чиєму житті ви захочете бути співучасником. Ваше співчуття і ваша хоробрість можуть змінити чиєсь життя і навіть змінити світ.

Повну версію можна знайти на TED

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X