Щоби не злякалися. Як підготувати дітей до навчальної тривоги
Кожна розмова на тривожну тему має супроводжуватись запропонованими діями
Ми сьогодні говорили з донькою про тренувальну тривожну сирену (за попередньою версією мали включити 29 грудня, зараз дати уточнюються). Хотіла її підготувати, щоби не злякалася.
Мій алгоритм розмови:
— А пам’ятаєш, звуки, які нам говорять про те, що треба швидко увімкнути увагу і щось робити? Наприклад, чайники, які свистять, коли вода закипіла. Коли чуєш такий звук, що треба робити?
— Зняти чайник із плити.
— А коли в машині сигналізація спрацьовує, про що це каже і що треба робити?
— Виходить, хтось намагається влізти.
— І що ми робимо?
— Підходимо до вікна чи йдемо до машини.
— А для чого пожежна сигналізація? У мене у студії вона якось спрацювала. Має такий жахливий звук.
Завжди треба тренуватися, щоб бути до всього готовими
— Виходить, пожежа.
— Так, значить, є дим чи вогонь і терміново треба гасити та викликати пожежників. Є ще звуки, які говорять про те, що може бути землетрус, воєнна небезпека. Коли я навчалася у школі, ми тренувалися — почути звук та швидко виходити зі школи. Нам потрібно натренувати реакцію, і важливо знати, що такі сирени справні та працюють. Наприклад, якщо почуємо сирену, потрібно взяти документи, гроші, речі, найважливіші іграшки, кішку і виходити на вулицю або в спеціальні місця. Незабаром буде таке тренування. Ми почуємо звук такої сирени — буде перевірка, чи вона працює. Нам зараз нічого не загрожує. Ми в безпеці. І нам нічого не потрібно робити. Але важливо розуміти, чи вона працює, чи чуємо ми її.
— Ми точно не в небезпеці?
— Зараз точно ні. Але ж завжди потрібно тренуватися, щоб бути готовими до всього. Я не знаю, який буде звук, але він точно буде дуже неприємним та гучним. Покричи зараз гидким звуком — як чайник. А ще голосніше? А ще голосніше і гидкіше?
І, видаючи гидкі гучні звуки, ми сміялися і зняли напругу розмови.
Принцип — йдемо від меншого до більшого, говоримо та пропонуємо дії, завершуємо грою (якщо йдеться про звуки — видаємо звуки) та відчуттям безпеки. Кожна розмова на тривожну тему має супроводжуватися запропонованими діями та відреагуванням.
У мене, звичайно, страх і водночас лють від того, що наприкінці 2021 року нам доводиться вчити дітей не боятися тривожної сирени.
Але ж ми всі разом і впораємося.
Текст публікується з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут