Мій керівник — нарцис. Як це визначити і що з цим робити

10 листопада 2022, 23:50
Ексклюзив NV
Олена Жильцова: «Якщо у суспільстві загалом налічується близько 1% нарцисів, то серед керівників їх аж 5%» (Фото:AndrewLozovyi/Depositphotos)

Олена Жильцова: «Якщо у суспільстві загалом налічується близько 1% нарцисів, то серед керівників їх аж 5%» (Фото:AndrewLozovyi/Depositphotos)

Середовище, очолюване нарцисами, зазвичай доволі токсичне й нещадне

Пам’ятаєте міф про Нарциса, котрий цілував власне відображення у водоймах та опускав у воду руки, аби обійняти себе? Тема керівників-нарцисів, марнославних та самолюбних (до речі, схильність заповнювати простір своїми зображеннями є одним із їхніх поведінкових проявів), останнім часом викликає живий інтерес аудиторії. То ж давайте поговоримо.

Відео дня

Нарцисичних особистостей відрізняє гіпертрофоване уявлення про себе. Особи із здоровою самооцінкою теж переконані, що компетентні та гідні поваги, але при цьому не відчувають власної грандіозності у порівнянні з іншими. Нарциси ж упевнені у своїй вищості. У своїй особливій обдарованості, надзвичайній майстерності. А деякі з них (віднедавна вчені виділяють окремий підтип — вразливий нарцисизм) — навіть у власній рідкісній крихкості. Мов надтонке коштовне скло!

Цікаво, що нарциси переважно усвідомлюють власну самозакоханість і навіть якоюсь мірою пишаються нею. У дослідженнях Сари Конрат [Sara Konrath] на пряме запитання, чи вважаєте ви себе нарцисичною особистістю, більшість нарцисів радо відповідає «так».

Екстремальні уявлення про себе стають підґрунтям для спотвореного відчуття реальності та розбудови колосальних планів. А також для постійного очікування похвали, обожнювання, вдячності, шанобливого ставлення та виняткових правил гри. Нарциси легко порушують усталені стандарти, бо щиро вважають, що заслуговують на більше, ніж інші.

Нарциси переважно усвідомлюють власну самозакоханість і пишаються нею

Задля захисту концепції власної надзвичайності нарциси схильні уникати цілої низки досвідів. Приміром, навчання, публічного та відкритого обговорення власних ідей, будь-яких систем оцінки чи контролю. Їм складно спокійно та зріло сприймати критику. Нарцисичні особистості готові винахідливо захищати свій величний образ — через знецінення, звинувачення інших у своїх помилках, присвоєння собі чужих досягнень, ексцентричність та безкомпромісність, нахабну саморекламу.

Світ нарцисів обертається довкола них самих. Тож їм ніколи та й ні до чого розбиратися в емоціях та реакціях інших людей. Звідси маємо дефіцит емпатії, нестачу ресурсу розвивати тісні стосунки, близькість, довіру.

Звісно, нарцисизм може поєднуватися з іншими сильними якостями та талантами. Тож нарциси бувають суперрезультативними у певних контекстах і певних ролях. Що ж до лідерства і управління — очевидно, що їхня модель поведінки найчастіше контпродуктивна. Середовище, очолюване ними, зазвичай доволі токсичне й нещадне. Враховуючи, що управлінець є рольовою моделлю, організація починає демонструвати такий самий стиль поведінки. У командах розвивається так званий «колективний нарцисизм». Етичні системи ослаблені, такі організації частіше вдаються до зловживань, викривлення інформації, уникнення зобов’язань, пихи, що в довгостроковому вимірі має руйнівні наслідки для бізнесу.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Здавалося б, рішення очевидне… Але ж в реальності все навпаки. За дослідженнями багатьох науковців, саме нарцисизм збільшує шанси особи стати керівником та лідером. Більше того, Паола Ровеллі [Paola Rovelli] та Камілла Курніс [Camilla Curnis] доводять, що навіть дуже високий рівень нарцисизму (на два стандартних відхилення більше середнього) збільшує ймовірність бути призначеним керівником. А робота Патріка Райта [Patrick Wright] показує, що коли у суспільстві загалом налічується близько 1% нарцисів, то серед керівників їх аж 5%. Чому ж так?

Цьому є декілька пояснень. По-перше, нарциси — прекрасні. Принаймні на перший погляд. Зазвичай вони значно ретельніше піклуються про своє здоров’я та зовнішність. Переймаються власним стилем. Демонструють сексуальну поведінку (тут, для повноти картини, маємо згадати класика Абрагама Маслоу [Abraham Maslow], який доводив, що сексуальну поведінку часто використовують як елемент агресії, адже вона взаємозамінна із цькуванням, бійкою чи іншими «інструментами» отримання влади).

Нарциси мають продуманий образ і випромінюють впевненість у тому, що це всі інші потребують долучитися до їхнього світу, а не навпаки. Так, для нарцисів інші - часто не більше ніж функція; але допоки ця функція залишається зручною й корисною, вони здатні бути магнетично-чарівними. Нарциси — самозаспокоєні, оригінальні, ефектно та ефективно презентують думки та ідеї. Ціла низка досліджень показує: допоки людям випадає працювати з керівником-нарцисом здалека — бачачи його на загальних зборах і на корпоративних вечірках — вони замиловуються ним (чи нею). Частково це захоплення підкріплюється тим, що люди і самі хотіли би так поводитися, але відмовилися від власного нарцисизму. Але щойно взаємодія із таким лідером переростає в регулярні контакти — лідерство нарциса перетворюється на пекло.

З іншої сторони, феномен нарцисичних лідерів підмуровує велика кількість організаційних упереджень та відповідних HR-практик. Ми ж впевнені, що скромні хлопці та дівчата фінішують останніми. Тому, формуючи профайл управлінських вакансій, описуємо харизмата, досягненця, борця. Далі, під час процесу оцінки та відбору, відсортовуємо тих, хто найкраще демонструє власну домінантність. Політики кар'єрного зростання описують і пропонують управлінські ролі не як «місце служіння людям та ідеям», а як «успішний успіх», «кульмінацію кар'єри», «корпоративний олімп». Ми роздаємо пишномовні статуси, дописуючи до «директор» епітет «генеральний». Під час корпоративних навчань на теми управління та лідерства ми розбираємо приклади цинічних та рішучих умовних Стівів Джобсів. І розбираємо, як правило, однобоко. Ми усіляко підтримуємо доречну і недоречну привілейованість керівник осіб: «начальник не запізнюється, він затримується». Все це затягує у воронку лідерської вертикалі нарцисичних осіб.

Зараз я їду у потягу, в сидячому вагоні. Поруч зі мною розмістився розніжений, вдоволений пан. У проході над ним стоїть тендітна пані. І вже другу годину запопадливо повторює йому, що в нього чудова фігура, чудовий смак, чудове чуття ринку і взагалі він чудовий шеф.

Маємо пам’ятати, що лідерство — це все ж спільно сконструйована дія, де ті, хто реалізують лідерство, і ті, хто соборно засвідчують і слідують (гарантують), обопільно відіграють роль в укріпленні превалюючих владних структур.

То ж може, в одній ролі, не варто стояти в проході, запопадливо схиливши голову. А в іншій — знаючи, що всі ми насправді схильні до нарцисичності, — вчитися задовольняти потребу в самооцінці в якомога більш екологічний і сприятливий для всіх сторін спосіб.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо NV
X