Те, що лікар прописав. Чому прогулянка — це ліки

4 серпня 2020, 09:20

Спілкування з природою має цілющу силу, але потрібно правильно нею скористатися

Спільно з Джейком Робінсоном, кандидатом наук, науковим співробітником Університету Шеффілда

Чи призначав вам коли-небудь ваш лікар пробіжки в парку, прогулянки за містом, городні роботи або інші види діяльності на свіжому повітрі? Ця так звана «природотерапія» зазвичай пропонується поряд з традиційними методами лікування, і застосовується в тій чи іншій формі протягом багатьох років.

Відео дня

На знак визнання того, що «зелені рецепти» справді можуть бути ефективними, уряд Великої Британії днями оголосив, що інвестує 4 млн фунтів стерлінгів у дворічний пілотний проект із впровадження природотерапії в кількох регіонах країни. Цей проект — частина масштабного плану відновлення після COVID-19, і в майбутньому його планують розширити.

Щодень з’являється дедалі більше свідчень того, що спілкування з природою є корисним для здоров’я. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, є 10 різних механізмів корисного впливу природи на наш фізичний і душевний стан. Парки та інші зелені зони, що перебувають у межах досяжності і відкриті для відвідування, сприяють підвищенню фізичної активності, психологічної релаксації і соціальної згуртованості.

Дедалі більше свідчень того, що спілкування з природою є корисним для здоров’я

Є навіть підстави вважати, що контакт з мікроорганізмами навколишнього середовища «тренує» нашу імунну систему і зміцнює мікробіоту шкіри, дихальних шляхів і кишківника. Наш мікробіом, своєю чергою, відіграє важливу роль у тому, як організм реагує на інфекційні захворювання, зокрема COVID-19, і на вторинні інфекції. Мікроби з навколишнього середовища також теоретично можуть забезпечувати наш організм жирними кислотами, як-от бутират, які мають протизапальний ефект і можуть сприяти зміцненню психічного здоров’я.

Тож у природотерапії величезний потенціал. Але якщо ми хочемо ним скористатися, «зелені рецепти» потрібно розглядати як початок розробки більш комплексного підходу до надання медичної та соціальної допомоги — тобто як частина постковідної «нової норми». Це було б дуже співзвучно як із нинішнім переосмисленням цінності природи, так і з тим різким сплеском громадської активності, який ми спостерігали в період карантину.

Новий підхід має стати чимось більшим, ніж проста заміна традиційних рецептів «зеленими». Потрібно впроваджувати «зелені» практики в галузі охорони здоров’я, соціальної роботи, освіти, транспорту і туризму. Хороший приклад — проект GoGoGreen, реалізований з нашою участю в одній з початкових шкіл Шеффілда. Озеленення спортмайданчиків принесло величезну користь шкільному колективу — і живопліт, що захищає від вихлопних газів, виявився лише одним з багатьох позитивних результатів. Крім того, це підштовхнуло до розмови про більш екологічно чисті види транспорту.

Водночас природотерапію не можна розглядати як дешевшу альтернативу традиційним методам лікування. Цей підхід також потребує вкладень і ресурсів. Дворічний пілотний проект — це добре, та щоб він виявився успішним у довгостроковій перспективі, уряд має взяти на себе чіткі зобов’язання щодо масштабування, паралельно вирішуючи такі системні проблеми, як соціальна нерівність. Спілкування з природою вимагає часу, і якщо комплексний підхід не буде прийнято, люди, які опинилися в непростій життєвій ситуації і змушені вирішувати нагальніші завдання, навряд чи вирушать на призначену лікарем прогулянку лісом.

Наше власне дослідження, присвячене сприятливому впливу на здоров’я міських парків, підтверджує, що у людей з бідніших районів, з гіршими показниками здоров’я і меншою тривалістю життя, менший доступ до високоякісних, доглянутих зелених зон. Це якраз ті люди, які, можливо, більше ніж будь-хто потребують природотерапіі, та оскільки у них немає доступу до природи, «зелені рецепти» їм навряд чи допоможуть. Крім того, багато лікарів узагалі не знають про природотерапію, або ж не мають чіткого розуміння її переваг і не уявляють, як почати її застосовувати.

Також наше дослідження показало, що величезну роль відіграє контекст. «Зелені приписи» мають бути з урахуванням особливостей регіону та того, хто і де їм буде слідувати. У заможного білого пенсіонера, що живе в сільській місцевості, швидше за все, зовсім інші можливості і досвід спілкування з природою, ніж у молодого кольорового робітника з міських нетрів. Шаблонний, бюрократизований підхід навряд чи спрацює в обох цих випадках.

Рекомендації

Підбиваючи підсумок, ось що необхідно для того, щоб природотерапія виявилася успішною.

Вона має стати частиною системного підходу до впровадження «зелених» програм і екологічного мислення в міську інфраструктуру і сферу послуг.

«Зелені рецепти» повинні стати звичними для лікарів, соціальних працівників та пацієнтів. Медикам часто-густо бракує часу і ресурсів, пацієнтам — мотивації і довіри до такого підходу, або ж бракує позитивного досвіду спілкування з природою.

Природотерапію також потрібно розглядати як частину комплексної стратегії зміцнення здоров’я, в основі якої — збереження здоров’я планети. Турбота про довкілля — один із проявів нашої турботи про самих себе.

Зрештою, потрібні нові способи роботи з місцевими організаціями та спільнотами, аби зрозуміти, що потребують люди в тих чи інших місцевих умовах, і сформувати відповідні навички.

Переклад НВ

НВ має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок The Conversation. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал опубліковано на The Conversation

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X