П’ять типових помилок. Як нагороди можуть завадити досягненню мети

9 червня, 20:43
Андрій Беловєшкін: «Нагорода має бути співмірна з виконаним завданням» (Фото:Wavebreakmedia/Depositphotos)

Андрій Беловєшкін: «Нагорода має бути співмірна з виконаним завданням» (Фото:Wavebreakmedia/Depositphotos)

Неправильне заохочення здатне цілковито вбити мотивацію

«Найприємніше може стати найнеприємнішим, варто тільки переступити міру», — сказав Епіктет. Дресирувальник дає кубик цукру, щоб закріпити бажану поведінку, учитель хвалить учня за успіх. Здавалося б, нагороди так добре працюють, що їх буде достатньо, щоб отримати будь-яку бажану поведінку. Проте насправді нагороди можуть цілковито вбити мотивацію або саботувати досягнення цілей. Давайте розберемо типові помилки.

Відео дня

1. Нагорода, що суперечить цілі. Обирайте нагороду, яка не суперечить цілі: наприклад, не винагороджуйте себе валянням на дивані після тренування або морозивом після тижня дієти. Краще вибирати нагороду, яка органічно пов'язана з ціллю, яка її не саботує — наприклад, масаж або сауну.

Одержимість нагородою обмежує кругозір

2. Не підміняйте ціль нагородою. Одержимість нагородою відволікає, убиває внутрішній інтерес, обмежує світогляд, збільшує шаблонність мислення («ефект надмірного обґрунтування»: зовнішні нагороди знижують внутрішню мотивацію). Наприклад, якщо дітей, яким цікаво малювати, почати нагороджувати за малюнки, вони відразу втрачають інтерес до малювання після скасування нагороди. А якщо ви нагороджуватимете піцою за прочитані книги, то діти обиратимуть найпростіші та найтонші з них.

3. Співмірність. Нагорода має бути співмірна з виконаним завданням, серйозні заохочення — великим цілям. Не повинно бути надто багато нагород загалом, виникає втома від них. Якщо нагорода обіцяна або можлива, то обов'язково робіть, адже відсутність нагороди виглядає тоді як покарання. Якщо нагорода формальна чи сприймана як незаслужена («сміттєва нагорода»), то вона швидше саботуватиме прогрес.

4. Підвищення ставок. Важливо не просто постійно підвищувати ставки, а переходити від зовнішніх до внутрішніх нагород. Також добре працює варіативність нагород — непередбачуваний режим підкріплення: варіації за частотою та видом підкріплення. Не давайте надто складні завдання — вони повинні бути гарантовано здійсненні, інакше зрив поведінки приведе до втрати всього.

5. Усвідомлення заслуги. Усвідомлення, проказування нагороди дуже важливе — проговоріть, що ви зробили і як це наблизило вас до мети. Використовуйте самопідтримувальну внутрішню мову, не знецінюйте свої досягнення. Пам'ятайте, що навіть маленький крок підтримує ваш рух у потрібному напрямку. Нагороджуйте одразу після виконання дії, а не потім. Закінчуйте справу та тренування на високій ноті, коли досягнуто успіху, не тягніть до незмоги. Остання досконала дія завжди закріплюється у пам'яті та підтримує латентне навчання. Тому наприкінці справи обов'язково усвідомлено похвалите себе і нагородіть — це має бути закінченням виконаного.

Як правильно зауважив Рузвельт, «найкраща нагорода в нашому житті — це можливість займатися справою, яка того вартує». Почитати більше: Покарані нагородою. Вади системи мотивації, Альфі Кон.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X