Морський до вподоби диявол. Рецензія на фільм "Форма води"

19 січня 2018, 20:37

Фентезі-драма "Форма води" принесла творцеві Золотий глобус за режисуру і головну нагороду Венеціанського кінофестивалю

Гільєрмо дель Торо не потребує представлення.

Патріарх страшних казок, він майстерно вміє замішувати для глядача тісто, в яке часом закочує дуже несподівану начинку.

Відео дня

Глядач пострадянського простору легко вгадає в головному герої "Форми води" Іхтіандра, сина наукової фантастики Олександра Бєляєва і режисерського дуету Володимира Чеботарьова та Геннадія Казанського. Та й американська аудиторія цілком здатна розгледіти режисерський плагіат самого себе, адже Амфібія виглядає старшим братом Ейба Сапіена, одного із соратників Хеллбоя (2004), чия історія також була екранізована дель Торо.

"Форма води" – це історія німої Попелюшки, що працює прибиральницею в одній секретній урядовій лабораторії. Одного разу туди привозять якусь дивну істоту, до якої головна героїня відчуває незрозумілий їй самій (що вже казати про глядачів?) потяг. Почавши крадькома підгодовувати Істоту яйцями (ще одне алаверди Хеллбою), вона поступово заводить з нею дружбу. А до фінальних титрів їх відносини переходять зовсім на інший рівень. Або опускаються, якщо врахувати природне місце існування її знайомого.

Ця історія принесла дель Торо Золотого лева Венеціанського кінофестивалю, а ще Золотий глобус за найкращу режисуру.

Кожен персонаж "Форми води" – це окрема новела про самотність. Нею просочений кожен кадр, виконаний в мутно-зеленій колірній палітрі.

Робота дель Торо – це повість про людей-пазли, які марно намагаються скласти свої долі в одну цільну мозаїку. Одинока Еліза, головна героїня. Самотній її друг, ніким не зрозуміле морське божество. Незважаючи на сімейний стан, самотній головний лиходій, який живе в світі професійних амбіцій. Самотній ворог американської держави, «совєцкій шпіон», чужий серед своїх.

Кожен персонаж "Форми води" – це окрема новела про самотність

Тим, хто ризикне подивитися цю "воду" не варто сприймати фільм буквально. Все те, що відбувається на екрані, є не більше ніж алегорією, передачею режисерської ідеї через збірні образи.

Ті, хто пропустив через себе градус торішньої Матері! Даррена Аронофскі, нічого нового для себе не відкриють, бо Форма води – це Мати! мінус Дженніфер Лоуренс. Так, Саллі Гокінс (Еліза) напрацювала на тверду "четвірку" за якісне виконання німої героїні, що своєю мімікою і жестами активно закликє аудиторію в бурхливий потік переживань свого персонажа. Але коли основний інтерес до стрічки провокує антагоніст – в цьому випадку, шикарний Майкл Шеннон (Зод із Супермена), – то значить, головному позитивному героєві явно бракує харизми.

Враження від Форми води коливаються десь між відмітками "так собі" і "зовсім так собі". Цікава режисерська ідея, втілена в якісну операторську роботу, неспішно кульгає до фінальних титрів, зрідка спотикаючись то об Шеннона, що випадає з ансамблю, то об раптове оголення, то об ще більш раптове розчленування.

Любителі мейнстріму на межі арт-хаусу знайдуть фільм цікавим. Шанувальники екшену і динаміки зможуть відіспатися.

Оцінка: 6 з 10.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X