Мої десять правил успіху. Блог Маші Єфросиніної

4 березня 2018, 11:03

Шлях до успіху складається з уміння любити життя і не жаліти себе

Незалежно від того, з ким і про що я говорю, найчастіше чую одне і те ж прохання: "Назвіть ваші секрети успіху". Хоча сама вважаю, що чиїсь секрети успіху небагатьом можуть допомогти, і глибоко переконана: якщо ти починаєш діяти за чиїмось сценарієм, у тебе навряд чи щось вийде. Тому слово секрети одразу прибираю. Однак чесно, щиро і правдиво можу поділитися тим, що називаю своїми правилами. Вони з'явилися не одразу, але сформульовані оглядаючись на те, що зроблено і досягнуто.

Відео дня
  1. Робити те, що приносить задоволення і те, де не зраджуєш себе, не наступаєш на горло своїй цікавості та своїм цілям. Це найголовніше правило незалежно від віку і становища.
  2. Любити життя. Звучить шаблонно. Але чим більше розмірковую і спостерігаю за тим, що відбувається навколо, тим більше розумію: це не шаблон. Адже любов до життя стає рідкістю. І мова йде про те, щоб по-справжньому закохуватися у кожен день. Про це зараз пишуть тонни книг і кілометри текстів. У сучасному світі люди поступово зариваються у негатив і агресію, втрачаючи любов. Тому любов до життя — те, на чому я максимально фокусуюсь, над чим починаю працювати, якщо відчуваю, як наближуються почуття, що не наповнюють мене енергією, необхідною для діяльності. З чого складається любов до життя? Про це — далі.
  3. Робити добро, допомагати людям: рідним, близьким, незнайомим. Це невід'ємна частина мого життя. Щодня запитую себе: "Що хорошого я сьогодні зробила?" Так і підтримую в собі цей вогонь любові. Вважаю, це одне з безперечних щоденних правил.
  4. Не проводити час даремно і не спілкуватися із безглуздими людьми. Може здатися образливим, тому поясню. Кожен із нас розуміє, чого прагне, в чому вбачає своє щастя. І реалізації всього цього дуже заважає поява тих, хто не тільки не приносить користі, але ще й висмоктує енергію. Це люди, спілкування з якими нічого, крім руйнування, не несе. Люди, що бажають бути просто поруч, — пристосуванці до того, що робиш ти, не вкладають нічого свого.

Майже кожну свою дію я пропускаю через внутрішній фільтр: "Яку користь принесе мені та чи інша зустріч, та чи інша людина?" Пахне егоїзмом, однак я називаю це любов'ю до себе і повагою до власного часу. До мене все одно прохоплюються люди, з якими я навряд чи спілкувалася б зі власної ініціативи, — така робота. Тому в тій точці, де я сама вирішую, цей внутрішній фільтр працює дуже дзвінко.

Всі найважливіші та доленосні рішення я приймала в моменти жорстких падінь і невдач

  1. Отримувати за свою роботу гроші. Більша частина моєї професійної діяльності була збудована на пропозиціях на кшталт "давай спробуємо попрацювати про запас", "давай по-дружньому", "безкоштовно, але на перспективу" і так далі. У якийсь момент я зрозуміла, що це незмінно веде до розвитку комплексу неповноцінності. Ми живемо в такий час, коли основну роль у формуванні самооцінки відіграє матеріальний достаток. Як тільки я припинила повсюдно займатися альтруїстичними послугами у професійній сфері, як не парадоксально, але до мене почали ставитися із більшою повагою. Я усвідомила, що це шлях до розвитку і свободи. Підкреслюю, це правило працює не на матеріальне становище, а на самовідчуття.
  2. Байдуже ставитися до того, що скажуть люди. Не кажу, що мені плювати, але раджу не ставити чужу думку на чільне місце і не дозволяти впливати на прийняття ваших рішень. Занепокоєння про те, що скажуть або подумають люди, — це пережиток совкової епохи. Я сама виросла у такому соціальному форматі й через роки розумію, що ті, хто живе за таким принципом, багато згаяли і багато чого не досягли. У мене є коло авторитетних людей, чия думка для мене, безумовно, має значення. Але глобально всьому цьому волаючому, величезному, багатошаровому космосу з соціальних мереж я не дозволяю впливати на мої рішення.
  3. Мати свою мораль. Все вищенаведене неможливе без цього правила. Інтелігентна й освічена сучасна людина повинна мати власну мораль — систему цінностей, якщо бажаєте. Поки ви не порушуєте цю мораль, можете спокійно робити те, що захочете.
  4. Не робити трагедії з помилок. До того ж нині одним із моїх правил є вміння помилятися і визнавати помилки. Не знаю, що складніше. Але це ефективно для еволюції людської свідомості. Помиляйтеся й усвідомлюйте свої помилки. Адже ми так влаштовані, що помиляємося і миттєво це розуміємо, але ніколи цього не визнаємо. Всі найважливіші і доленосні рішення я приймала в моменти жорстких падінь і невдач. Коли навчилася дотримуватися правила: якщо зазнав невдачі, це не означає, що ти невдаха, і почала приймати рішення, які рухають мене до успіху.
  5. Кидати собі виклик. У студентські роки в Києві мені було дуже важко. Через півтора року не найтепліших стосунків зі столицею я вирішила здатися і повернутися до батьків у Крим. Але побачила оголошення про участь у конкурсі Міс університет. Я — золота медалістка, дівчинка з інтелігентної родини і зі знанням трьох мов, ніколи не брала участі ні в яких конкурсах. І тут подумала: "А що я втрачаю?" Подалася на конкурс і виграла. Це принесло мені приголомшливі знайомства, хороших друзів, людей, які згодом стали моїми провідниками на телебачення. Я залишилася у Києві і живу тут більшу частину життя.

На ТБ були проекти, в яких я категорично себе не бачила, але розуміла, що це теж певний виклик, боротьба із власними стереотипами. Я йшла на проекти, які гартували і зробили з мене універсального фахівця. Тоді це здавалося випробуванням. Тепер я розумію, що це були ті самі зміни моєї звичної формули, що трансформували мене у щось більше.

Мене часто запитують, що робити, якщо все вкрилося якимсь дивним мохом, заросло болотом. Зробіть те, чого найменше від себе очікуєте, або навпаки — те, що завжди хотіли зробити, але відкладали в довгу шухляду. Великою мірою, це одне й те саме — нерішучість побачити себе в якихось нових обставинах. А нові обставини (складні, незрозумілі, трохи небезпечні) доводять людину до такої концентрації, ніби у неї виростає нова шкіра. Це дуже цікаво. Без цього неможливим буде досягнення чогось більшого.

  1. Не жаліти себе. Не нити, не нарікати, не шукати винних, не скаржитися на долю. Розпорошення жалості до себе, яка проектується у зовнішній світ як агресія — це порожня, неефективна, безглузда трата часу. Вона віддаляє вас від успіху настільки стрімко, що ви можете опинитися у точці, звідки доведеться починати все від самого початку.

Цього складно навчитися, я роблю це досі. Але ви не уявляєте, які приголомшливі результати приносить мінімізація цієї риси. У кожної людини є драма, удар нижче пояса. Але сприймати це потрібно як подарунок долі у вигляді стусана, який змусить встати і піти далі. Звичайно, іноді можна поплакати, випити з подружками, поплакатися у плече чоловікові.

І я не кажу, що потрібно бути кіборгом, це зовсім не про мене. Йдеться про те, що може зламати, що забирає силу з тіла і мозку, що позбавляє можливості сприймати реальність. Саме страждання від несправедливості долі є відправною точкою для страшних наслідків. Тому я пропоную не замикатися на жалості до себе. А якщо потрібно поридати, я тільки за. Адже сльози — це очищення, яке усім нам необхідне.

Опубліковано в журналі Новое Время за 16 лютого 2018 року. Републікація повної версії заборонена

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X