Головний секрет щасливого шлюбу. Як зберегти любов

9 червня 2021, 20:43

Однією з головних проблем подружнього життя є те, що з часом партнери сприймають один одного як даність

За участю психологині та психотерапевтки Оксани Королович

Фредерік Бегбедер писав, що любов триває три роки. Що відбувається потім? І хто сказав, що не можна кожен день в шлюбі проживати як перший? Мати таку ж силу і глибину любові? Аби ваше кохання продовжувалося довгі роки, треба знати, як обернути його з інстинкту та гормональної реакції на дію, що підтримує любов в парі.

Відео дня

Добре відомо, що після періоду палкої закоханості кожна пара переходить на новий етап, який може стати початком справжнього зрілого кохання або завершення стосунків. На жаль, частіше розгортається саме другий сценарій — знецінення партнера, втрата цікавості до нього та згасання пристрасті.

Але канадські вчені недавно дійшли обнадійливого висновку. Людина, яку ми вибираємо, не так важлива, як стосунки, які ми будуємо. Аби зрозуміти це, вони проаналізували дані 43-х досліджень, у яких взяли участь 11 000 пар. Це означає, що головний секрет щасливих сімейних стосунків полягає у вмінні будувати відносини. Треба навчатися цьому як професії, системно та протягом усього свого життя.

Однією з головних проблем подружнього життя є те, що з часом пара сприймає один одного як даність. Перестає «вкладатися» у стосунки так, як це було на початку знайомства. Втім, якщо спробувати керувати сімейними відносинами як проектом — так само, як ви керуєте бізнесом — пара отримує шанс зберегти любов та щастя на довгі роки.

Що таке кохання

З точки зору нейробіології, закоханість — це підвищена активність нейронних мереж мозку, яка надає нам відчуття ейфорії, сильної мотивації та збільшення сил. Закоханість може супроводжуватися порушенням сну, втратою апетиту, нав’язливими думками про іншу людину. Любов також пов’язана з виробленням статевих гормонів і цілої низки нейромедіаторів. Коктейль із дофаміну, норадреналіну та серотоніну, що надходить у кров, допомагає закоханим вибудовувати любовні зв’язки, а окситоцин і вазопресин відповідають за почуття прив’язаності і пристрасті. Іншими словами, природа створила еволюційний механізм продовження роду: завдяки гормональній підтримці тривалість відносин є достатньою для зачаття дітей та їх сумісного захисту у найнебезпечніший період — перші роки життя.

Людина, яку ми вибираємо, не так важлива, як стосунки, які ми будуємо

Нам здається, що закоханість — це залежність, яка виникає спонтанно та є некерованою реакцією організму. Але це не зовсім так. Досить часто обраний нами партнер є результатом несвідомого психологічного перенесення. Наприклад, нагадує важливу для нас людину з нашого минулого чи є відображенням ідеального образу коханого, який ми уявляли в дитинстві.

У любовних стосунках ми також втілюємо свій дитячий досвід відносин із батьками та намагаємося пережити психологічний стан, схожий на той, який переживали в дитинстві у батьківській сім'ї. Мова йде як про гарний досвід, так і про поганий. Ось чому діти алкоголіків схильні неусвідомлено обирати питущого партнера.

Або інший приклад. Якщо жінка не мала міцних стосунків із батьком, або він покинув родину, їй буде важче знаходитися у постійних стосунках та будувати щасливу сім'ю з чоловіком, у якого вона закохається. Вона ніби буде проектувати своє минуле на своє сучасне життя.

Від залежності до партнерства

Якщо вам добре у стосунках тільки за умови, що партнер знаходиться поруч, — це співзалежні дитячо-батьківські стосунки, у яких ви берете на себе роль дитини. Чому це погано? Якщо чоловік знаходиться у позиції «батька» по відношенню до жінки, він стає консерватором і «застрягає» у власному розвитку. Частіше за все він буде одноосібно приймати рішення, нести відповідальність за родину та диктувати дружині, що та як їй робити. Бо не сприймає її як дорослу і рівноправну партнерку.

Часто це призводить до поглинання одного партнера іншим. Цей формат має право на існування, проте є одне «але»: внутрішній конфлікт, який виникає у такого чоловіка. Бо він як доросла людина прагне зрілих відносин та сексу із рівною до себе жінкою. І з часом це може призвести до любовного трикутника чи навіть розлучення.

У дитячо-батьківських, співзалежних стосунках ми намагаємося прожити незадоволені дитячі потреби і таким чином ніби завершити свої стосунки зі значущими для нас фігурами: мамою, татом, бабусею чи дідусем. Претензії і сподівання у такому союзі перевищують любов і підтримку. Існує надмірне бажання контролювати партнера, відносини будуються за принципом «ти мусиш/я мушу».

На відміну від залежності, зріле кохання побудоване на партнерстві та однаковій відповідальності за сім'ю. Це дозволяє уникнути спільних претензій та невиправданих очікувань один від одного. Пара разом створює правила для свого сумісного життя. У кожного є такий надмір психологічного ресурсу, що чоловік та жінка здатні без жертовності — без шкоди собі, не руйнуючи власних кордонів, з радістю й любов’ю — допомагати партнерові, брати участь в його чи її житті.

У зрілому коханні фраза «Я тебе люблю» означає: «Як добре, що поруч з тобою я можу розділити те, що для мене є важливим і цінним. І водночас я змінююся, розвиваюся, рухаюся вперед. Ти підтримуєш мене під час криз і внутрішніх трансформацій, витримуєш те, що зі мною відбувається. І ми весь час міняємося ролями: спершу я опираюся на тебе, потім ти — на мене». Найвищий рівень любові, до якого варто прагнути у відносинах, — такий, коли ми віддаємо своєму партнерові (турботу, увагу тощо) та не очікуємо щось отримати навзаєм.

Прості вправи для розвитку зрілого кохання

Якось ми з чоловіком написали одне для одного доповнення до фраз: «Я розумію, що ти мене любиш, коли ти…» і «Я виявляю любов до тебе, коли я…» Перелік моїх дій, що виказують кохання до чоловіка, налічував 20 пунктів. Мені здавалося, що коли він побачить цей довжелезний перелік, то зрозуміє, як сильно я його кохаю і як багато роблю, щоб наші почуття не згасали, розвивалися. Чоловіків перелік складався лише з трьох пунктів. І, як виявилося, усе в моєму переліку було потрібне насамперед мені, а не йому. Це є прикладом того, як по-різному ми можемо розуміти виявлення любові до партнера і як важливо обговорювати спільні бажання.

Пропоную вам виконати просту вправу, яка допоможе зрозуміти «мову кохання» вашого партнера. Уперше цей підхід запропонував автор книги П’ять мов любові Гері Чепмен, я викладаю її із доповненнями відомого психолога Миколая Козлова.

Складіть список ваших «мов» кохання. Це можуть бути: дотики та поцілунки, час удвох, добрі слова, турбота, секс, увага, подарунки, радість, поступливість.

Для кожного з цих проявів любові разом з партнером напишіть: скільки прояву конкретної «мови» хочеться партнерові, скільки ви даєте, скільки хочеться вам, скільки дає вам партнер. Ви можете позначити кожен варіант за шкалою від 1 до 10 (від найменш важливого до найбільш важливого).

Обговоріть результати та спробуйте знайти золоту середину — зробити так, щоб і ви і ваш партнер отримували стільки, скільки потрібно кожному з вас. За кожним пунктом складіть для вашої пари план дій, на які сподівається партнер. Впишіть їх як завдання в календар і задля найкращих результатів старайтеся виконувати так само сумлінно, як і будь-яку іншу роботу.

Досліджуйте ваші стосунки. Спробуйте, наприклад, дати власне визначення слову кохання. Що воно являє для вас? Запитайте про це сьогодні за вечерею вашого партнера. Ще одна вправа для розвитку кохання — запишіть 10 відповідей, доповнивши фразу: «Я виявляю любов до тебе, коли я…» Обміняйтеся переліком.

Аби бути щасливою, пара може поставити мету — досягти безумовної любові і будувати такі стосунки, де немає місця образам, осуду, заздрості або почуттям провини. Сприймати людину такою, яка вона є, бо це допоможе зрозуміти її. Не варто прагнути компенсувати через партнера емоції чи досвід, яких вам бракувало у попередньому житті, наприклад, від ваших батьків. Будуйте стосунки, керуючись принципом «ти мені нічого не повинна, ти мені нічого не повинен. Ми разом, аби кожен із нас був щасливим».

Ви можете створювати ваші власні способи пізнання одне одного та виявлення того, що є для вас любов, проявлена у дії. Головне — не зупинятися на шляху до створення щасливих стосунків. Ставитися до побудови сім'ї так само відповідально, як до створення бізнесу чи розвитку кар'єри. Власне, сімейні відносини — це вміння та знання, яких треба набувати як професію. Виділяти для цього час, докладати зусиль, розвиватися. Але на відміну від роботи саме міцна сім'я — це найкраща можливість прожити повноцінне та наповнене радістю життя.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X