Я експерт у цьому? 20 правил цифрового етикету
Дуже відчувається, коли людина приходить у коментарі, щоб порекламувати свій бізнес або себе прекрасного
Я не знаю, чи існує етикет цифрового спілкування. Я виписувала для себе те, що внесла в свій власний етикет. І зрозуміла, що я занудніша, навіть більше, ніж мені здавалося.
1. Звертання до людини — так, як вона називає себе в профілі (наприклад, я — Світлана, точно не Свєта для незнайомих людей). Формат звернення на «ви» (або «ти») — іноді важливий для тих, кому зараз 40+. Ну і у співрозмовника завжди можна уточнити, як правильніше до нього звертатися.
2. Якщо помітила помилку в чужому тексті, якщо є те, що важливо змінити або прояснити — напишу в особисті повідомлення. Публічні тицяння в «ви що, не знаєте, як пишеться -тся або -ться, тількі чи тільки» мені здаються некоректними. Ну і в моєму особистому житті є правило: критика — особисто. Похвала — для всіх.
3. Перш ніж поставити запитання в коментарі — перечитати текст і попередні коментарі, можливо, там все вже написано.
4. Якщо людина не просить поради, оцінки, діагнозу — не лізти.
5. Якщо людина пише про своє горе, переживання, почуття — бути коректним. Слова «не звертай уваги», «час лікує», «все мине», «це тобі карма повертається» — ну зовсім не допомагають.
6. Нам ніхто не винен. Якщо з людиною немає укладеного контракту, немає домовленостей — вимоги, очікування, претензії дивні. Якщо я заходжу на особисту сторінку до фахівця і пишу йому повідомлення — розумію, що він може відпочивати, не хотіти долучатися і взагалі не реагувати.
7. Дуже відчувається, коли людина приходить у коментарі, щоб порекламувати свій бізнес або себе прекрасного. Це завжди дуже некрасиво виглядає і завжди зчитується.
8. За кожним різким, злим коментарем може бути не просто отрута, а біль людини. Іноді коментарі бувають маніпуляцією, щоб залучити в розмову, привернути увагу. Я намагаюся зрозуміти, що «за» коментарем. Ставлю запитання, і якщо розумію, що мене втягують у гру — не залучаюся. Якщо розумію, що важлива підтримка, відповідаю і підтримую.
9. «Здрастуйте» — гарне ж слово. Повідомлення, що відразу починаються словами «у мене дитина… коли ви зможете прийняти, ми завтра можемо до вас приїхати» навіть для ділового листування некоректні. Якщо і відбудеться терапевтичний контакт, я спостерігатиму, як у цій сім'ї вибудовують взаємини. Наскільки уважні й чутливі до дистанції і до емоцій.
10. Я вчуся перепитувати. Уточнювати, що ж людина мала на увазі. Між тим, який сенс вона вкладала і тим, що ми зрозуміли — стільки «великих різниць».
11. Коли я читаю або чую «ви ж думаєте, що», «ви написали, тому що», «вам потрібно», «всі так думають» тощо, я ж можу поставити запитання: «Ви вмієте читати думки? Звідки ви це можете знати?»
12. Авторство. Так, ідеї витають у повітрі, так, ділитися добре. Але ось тільки сьогодні я шукала свій власний вірш (я їх не пам’ятаю і з архівом так і не склалося). Ввела в пошуку першу строфу, пам’ятала, що точно публікувала в фб, і знайшла його під трьома різними авторствами. Далі у мене було речення про те, як тирять статті, навіть розділи книг, але я його видалила. Нехай буде на совісті «підробок». Авторство у всього є!
13. «Я експерт у цьому?» — запитую я в себе, коли мене запрошують до обговорення теми. «Ця людина для мене експертна й авторитетна?» — ставлю собі запитання, коли бачу оціночні коментарі та критику й вибираю реакцію
14. Ми ніколи не передбачимо, як людина інтерпретує наші слова, що може стати тригером для її реакцій. І перш, ніж свою реакцію вилити на будь-якого автора, я собі нагадую: він тільки мені нагадав про мій біль, він не винен у ньому.
15. Я знаю, що я доросла і можу впоратися багато з чим. І припускаю, що інші люди — дорослі, і можуть витримати відмову, наприклад, робити перепост, просувати їхні послуги, брати участь у заходах. Витримати відмову без образ, докорів і погроз.
16. Я стала щедрішою на сердечка, лайки, знаки співчуття і знаки уваги — бо мені саме зараз важливо говорити «спасибі, це цікаво, корисно, я з тобою, обіймаю, ти мені важливий». Час бути ближчою і вдячнішою.
17. У мене є правило — дати відстоятися складному матеріалу, щоб вивірити і звучати однозначніше і точніше. Не відповідати — утриматися від оцінки, якщо я втомилася, засмучена, погано почуваюся. Ці стани провокують зайву емоційність і необ'єктивність. Я перевіряю ще інформацію, перш, ніж опублікувати або зробити перепост.
18. Я можу помилятися і залишаю за іншими право помилятися і змінювати свою думку, визнавати помилки, просити вибачення тощо.
19. Я не публікую чужі фотографії без згоди і без згоди не запрошую в челенджі.
20. Я приймаю за іншими право не жити за моїми правилами. І я буду домовлятися з тими, хто мені важливий, про наші спільні «кордони контакту».
Я все це записувала протягом кількох місяців для себе. І це те, що я розповідаю маленькій доньці, готуючи її до знайомства з цифровим світом. Ну і це те, на що можуть розраховувати ті, хто зі мною поруч.
Текст публікується з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
Більше блогів тут
Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.
матеріалів розділу Life
