Найпотужніший викид дофаміну. Чим небезпечна атака любов’ю і як від неї захиститися
Андрій Біловєшкін: «„Атака любов’ю“ по суті є ускладненим аналогом лестощів чи спокушання» (Фото:g_studio/Depositphotos)
Цей вид маніпуляції спрямовано на одну з базових потреб — бажання бути значним
Як говорив великий лікар Парацельс, «все — отрута, все — ліки; те й інше визначає доза». Це стосується і любові, похвали та визнання — коли йдеться про такий маніпулятивний прийом як «атака любов'ю» або «бомбардування любов'ю» («love bombing»), що по суті є ускладненим аналогом лестощів або спокушання. Суть її в тому, що людина піддається атаці компліментами, їй приписують найкращі властивості та риси, наповнюють її вади особливим сакральним змістом, прощають усі її провини, постійно нею захоплюються, уникають критики, всіляко показують турботу про неї, бажання зробити її найголовнішою, яка заслуговує на особливе ставлення. Об'єкт атаки називають духовним, чесним, автентичним, чистим, непорочним, щирим, який має особливу місію — все те, що неможливо побачити і перевірити.
Людина, яка зазнала такої атаки, відчуває, що вона не байдужа, її розуміють, приймають, нею захоплюються, про неї дбають, їй здається, що в неї багато спільного з тим, хто атакує, вона відчуває особливу близькість, зв'язок, відчуття, що вони знайомі дуже довго. Спостерігається зміна особистості (сам на себе став несхожий), зміна цінностей, поява жаргону, пояснення будь-яких подій через нову ідеологію, підвищення агресії, ослаблення критичності мислення (закохані «сліпі») тощо.
Дешевого дофаміну не буває
Саме словосполучення «love bombing» ввів у 1978 році засновник секти, коли описував техніку вербування нових членів. Але сама техніка існує давно і в різних контекстах. Нею користуються соціопати, маніпулятори, нарциси, диктатори, аферисти, спокусники. Гітлер вважав, що натовп втілює жіноче начало, а він повинен спокусити його, говорити те, що він хоче чути, те, що йому сподобається («Німеччина — моя єдина наречена», порівняйте з «Путін одружений з Росією»).
Атака любов'ю спрямована на одну з базових потреб — потребу у визнанні, бажання бути важливим, значимим, хорошим. Незадоволена потреба викликає почуття приниженості та безпорадності. Чим безпорадніша людина, тим більше вона сприйнятлива до лестощів і брехні і гірше переносить критику. Що ж пропонують атакувальники? Вони пропонують «велич», спокушають картиною світу, в якій їхні жертви — найчесніші, найкращі, найправедніші. У релігійному фундаменталізмі це концепція «тільки наша віра істинна, решта — грішники, що підлягають знищенню», у фашизмі це велич арійської раси — «лише наша кров гідна, інші народи другосортні», у рашизмі — «тільки російський світ духовний і месіанський, а решта — гнилі».
Відчуття своєї величі викликає потужний викид дофаміну. Якщо порівнювати гроші та похвалу, то вони викликають однаковий викид дофаміну, проте вселяти «велич» куди дешевше, ніж підкупити. «Натовп прямує не до тих, хто дає йому очевидність, а до тих, хто дає йому принадну ілюзію», — писав Гюстав Лебон у Психології народів і мас. Тяжкість поразки може змінюватись від гордині легких ступенів до розвитку месіанського марення. Важливо те, що, почуваючи себе непогрішною і великою, людина автоматично починає вважати інших людей неповноцінними, отже, із нею можна робити будь-що.
Найуразливішими виявляються люди, нездатні чи позбавлені можливості до самостійної продуктивної праці, які у вразливому становищі, ті, хто почувається маленькими і нездатними справлятися з проблемами, створювати щось, що забезпечило б визнання з боку. Коли ми не отримуємо визнання від зовнішнього світу, ми починаємо сприймати його вороже. Всі ліві рухи, ідеології, шахраї, секти шукають чергових «пригнічених», обсипають їх любов'ю і намагаються використати як таран для атаки, як зброю для досягнення своїх особистих цілей (найчастіше влади).
Як захиститися від бомбардування любов’ю?
1. Скромність — найкращий захист. Коли ви розумієте, хто ви, то у вас є огида до лестощів або спокуси (а тим більше, якщо є усвідомлення, що зазвичай ми ще гірші, ніж здаємося самі собі). Знання меж своїх сил та своєї компетенції корисне, адже давно було зазначено, що «гординя — початок кожного гріха». З погляду денацифікації міф величі має бути деконструйований і десакралізований — це призведе до одужання.
2. Розуміння, що дешевого дофаміну немає. Безкоштовний сир — тільки в мишоловці, безкоштовний дофамін приховує сталевий гачок. Тому якщо вам лестять, розповідають, який ви класний, духовний, обраний — вас дурять і готуються використати. Будьте реалістами: ця людина вас не знає, ці похвали — порожні та безпідставні. Ціна халявного дофаміну надто висока — це ваше життя.
3. Бачити та визнавати свої темні сторони та недоліки. Зустріч зі своєю Тінню — важливий етап дорослішання, і якщо ви заперечуєте свою Тінь, то, ймовірно, ви поглинені нею.
4. «Судіть за їхніми плодами». Розуміння, що слова не мають значення. Так аб'юзери б'ють, а потім обсипають освідченнями у коханні — і знову повертаються до насильства. Замість слів звертайте увагу на конкретні дії. У реальному житті — насторожено ставтеся до лестощів, припиняйте їх, не допускайте фізичного контакту, не відповідайте на пильні погляди. Як влучно зауважив Сенека, «лестощі всіх робить дурнями, кожного в свою міру».
5. Ми не особливі, не окремі, ми не маємо особливого шляху. Німці виявилися сприйнятливими до фашизму, тому що ціле століття до цього їхні еліти просували концепцію «німецького особливого шляху», називаючи себе «країною письменників та мислителів», компенсуючи цим своє почуття відсталості, протиставляючи «духовність» цінностям цивілізації.
6. Реальні дії у світі — найкращий спосіб відчути свою значимість. Огляньтеся — довкола вас величезна кількість людей, яким потрібна допомога, справ, які потрібно зробити. Займіться цим — кожна зроблена справа подарує вам імпульс дофаміну, кожні вдячні очі дадуть вам визнання.
7. Чому важко відмовитися від величі? Уявіть, що у вас нічого немає, ви ніхто, ви бідні, не освічені, і все, що у вас є — це навіяна вам думка, що ви «обраний» або у вас «особливий шлях». А шлях до протверезіння в тому, щоб перестати обманювати себе самого. Стати таким, як усі, просто звичайною людиною, і відмовитися від героїну «величі» та «обраності».
Текст публікується з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
Більше блогів тут
