Це допоможе не вигоріти. Робота покращує настрій, але як вчасно зупинитися

2 червня, 20:43
Петро Чорноморець: «Головні ліки від стресу — дія» (Фото:Ukrinform/Depositphotos)

Петро Чорноморець: «Головні ліки від стресу — дія» (Фото:Ukrinform/Depositphotos)

Людина, яка відчула драйв від успішної спільної діяльності в ризикованих умовах, стає залежною від цього відчуття

Головні ліки від стресу — дія. Це факт. І тому волонтерство рулить. Як і будь-яка продуктивна діяльність, але особливо, якщо вона про допомогу іншим людям або наближає перемогу.

Відео дня

Але спойлер: далі я поясню, які побічки є у активної діяльності. Дочитайте, можливо в якийсь момент це допоможе вам не вигоріти.

А для початку, чому дія — головні ліки?

Тваринка, яка в будь-яких умовах продовжує шукати вихід, зазвичай виживає краще за інших. Причому для наших предків це було особливо важливо упродовж останніх щонайменше 2−6 мільйонів років, тому ми маємо вроджене шило в одному місці.

Це шило в першу чергу пояснюється високою активністю дофамінових систем. Вони допомагають нам тримати фокус уваги, вірити в себе та свій успіх, швидко думати, впевнено вирішувати та наполегливо втілювати власні рішення у життя попри усі перепони та навіть попри фізичні страждання.

Візьміть на себе відповідальність не лише за зовнішні процеси, але і за свій внутрішній стан

Але. Саме через дофамінові синапси діють амфетаміни та кокаїн. І, на жаль, більшість побічок, які мають ці наркотики, ми маємо і при цілком «природній» активації дофамінових систем.

1. Адиктивність. Людина, яка хоча б раз відчула драйв від успішної спільної роботи в ризикованих умовах, стає залежною від цього відчуття. Особливо, якщо цей драйв перекриває страх, горе або інші болючі переживання. Цю залежність складно визнати та навіть помітити, тому що для неї завжди є раціональне обгрунтування. Причому ще й цілком справедливе. Особливо зараз, під час війни.

Але справедливість обгрунтування не скасовує факту залежності, натомість залежність провокує брати на себе більше, ніж ти можеш витягнути. Саме звідси приходить вигорання: воно найглибше вражає найвмотивованіших.

2. Самопідсилення. Специфіка регуляції дофамінових синапсів та нейронних мереж така, що чим більше дофаміну — тим більше дофаміну.

Успішно завершуючи справу, ми схильні хапатися за наступну. Не маючи успіху, ми хапаємо другу справу, щоб перекрити фрустрацію від складності першої.

3. Маніакальність. Дофамін фокусує увагу. Це дозволяє якісно робити роботу, не помічаючи біль і страх. Але ми також перестаємо помічати свої потреби, біль інших людей та ризики від власних рішень.

4. Дофамін — нейромедіатор групи катехоламінів. Його найближчі «родичі» — норадреналін та адреналін. Більше того, вони синтезуються саме з дофаміну. Саме тому люди в драйві завжди агресивні та нервові, коли їх відволікаєш. Та і просто нервові.

Виходить так: у короткій перспективі сфокусована конструктивна діяльність (яка активує дофамінові системи) різко знижує стрес, але з часом (і доволі скоро) цей стрес зростає, тому що дофамін є попередником гормонів стресу та працює з ними у одній команді. На виході — ще більший стрес, агресивність, вигорання. Плюс помилкові рішення та конфлікти з людьми (бо маніакальність). Плюс хапання за нові справи до завершення попередніх (тому що самопідсилення та адиктивність).

Що робити?

Найперша думка: усвідомити проблему. Оскільки війна не скінчилася ані за три тижні, ані за три місяці, робота має стати рутинною. Як саме це зробити — знаєте тільки ви.

Нижче — трошки біології, яка може допомогти.

1. Ваше свідоме рішення відгальмуватися. Візьміть на себе відповідальність не лише за зовнішні процеси, але і за свій внутрішній стан. Попросіть інших допомогти. Перемкніть частину ресурсу з роботи на піклування про себе.

2. Поставте будильники на кожну годину часу, коли не спите. Хай це будуть приємні звуки. Щоразу за сигналом ви маєте організувати собі від 3 до 10 хвилин паузи. Це дозволить тримати дофамінові системи під контролем, не даючи їм надмірно розганятися.

Варіанти паузи:

— кілька хвилин фокус уваги на диханні та можливо дихальні вправи;

— пройтися увагою по всьому тілу та відчути кожну його частинку;

— кілька хвилин дивитися у вогонь, або на воду, або зелень, пташок тощо;

— гладити кота або собаку;

— пити чай або каву з тотальним фокусом на смаку та ароматі (без розмов та мобільного);

— їсти з тотальним фокусом на смаку та ароматі (без розмов та мобільного).

Ви мабуть уже робите половину з цього списку, але тут головна цінність — у регулярності та не-перемішуванні дій. Має бути саме щогодинна зупинка.

3. Одна з причин, чому складно зупинитися — втрата відчуття контролю. Майте постійно з собою щось, що ви завжди контролюєте. Кабіна машини, рюкзак, будь-що, де завжди діє ваш порядок і ваші правила. Усвідомлюйте, що у вас є така зона контролю, та спирайтеся на неї.

4. Дозвольте іншим піклуватися про вас. Хоча б раз на день. Скажіть, як вони можуть це зробити тут і зараз.

5. Делегувати відповідальність. Це найскладніше. Я не знаю, як це робити, коли від тебе залежить чиєсь життя. Але ніхто з нас не бог і щоб не згоріти, ми маємо усвідомлювати свої межі. Потрібні рутини, розподілена відповідальність та баланс сил, який не заводить у вигорання.

6. Ми маємо щонайменше п’ять нейромедіаторних систем, спеціалізованих на компенсації стресу.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X