Котити бочку на феміністок. Чому жіночі голоси досі не чують?

23 жовтня 2019, 20:01

Проблеми жіночих прав традиційно вважаються менш вартісними за стереотипно «чоловічі» питання і сфери інтересів

«Хочеш хайпанути — коти бочку на феміністок» — здається, це новий мегапопулярний підхід багатьох блогерів до роботи в соцмережах.

При чому цим способом не гребують ні офіційні СММники, які знають, що контент, у якому принижують жінок, стане вірусним завдяки обуренню феміністок, ні майбутні зіркові блогери на старті кар'єри, яким видається дуже кумедним ткнути паличкою у фемрух.

Відео дня

Котити бочку на феміністок, що б ти не писав, то дуже перевірений спосіб зчинити галас довкола власної персони. Феміністки — це надійно, як пістолет-кулемет Шпагіна. Бо пишучи в наш час про феміністок, ти, блогере, точно влучиш у ціль. А точніше — у цінності. Бо, говорячи про феміністок, ти завжди у виграші: по-перше, ти зачіпаєш їхні власні цінності, бо боротьба за права жінок є справою життя і лежить у ціннісній площині. По-друге, ти точно зачепиш і цінності противників ідей фемінізму, які переконані, що фемінізм несе загрозу всьому вічному і прекрасному, що є у нашому житті — родині, дітям, традиційним цінностям… Коротше, що б ти не написав, а галасу — бути.

Нещодавно український і російський фейсбук сколихнув пост чолов’яги, який розповів про післяпологовий психоз своєї дружини і про те, як він «здав її в психушку». Розповів він про нього, бо сам щойно дізнався, стикнувшись, на жаль, на практиці. Не розгубився, і одразу ж вирішив донести до громадськості нововідкриту інформацію, приміривши на себе шапку просвітника.

Все було б добре, і тема цілком феміністична, аби лиш блогер обмежився просто викладенням інформації. Так ні, він повідомив світу, що феміністки не такі і не тим займаються, а мали би розповідати, що стається з жінкою після пологів.

І тут рвануло. Рвануло на всі інтернети. У половини рвануло, бо «ну звісно ж, за таке гранти не дають, то вони й не пишуть про це!», у іншої рвануло, бо «та крім нас про це ніхто і не говорить!». Блогер у коментарях вперто поливав феміністок брудом і не погоджувався із наведеними аргументами, що саме феміністки на тему післяпологової депресії і психозу пишуть найбільше…

Мене в цій ситуації традиційно дивує ось що. Скільки жінки не говорили на тему післяпологової депресії чи психозів, проте їх не чули. Варто було чоловікові про це заговорити, як тема стала напрочуд актуальною і трималася в топі кілька днів.

Ми не звикли чути жіночі голоси і зважати на них

Цей випадок наочно демонструє проблему, яка набагато більш значуща, ніж бажання чоловіків зайвий раз підчепити феміністок. Виходить так, що Інтернет повторює реалії офлайн-життя: жіночим словам досі не надають належної ваги. А тим паче у тому, що стосується «традиційно жіночих» тем.

Чому так відбувається? Що є причиною?

Ноги ростуть все з тієї ж гендерної нерівності, яка міцно вкоренилася в суспільстві на рівні стереотипів та упереджень.

Якщо взяти рівень представленості жінок і чоловіків у якості експертів в ЗМІ, то, згідно даних ГО Інститут масової інформації від 2017 року, жінки у якості експерток були представлені в друкованих ЗМІ у 22%, у онлайн-ЗМІ у 15%, на телебаченні - у 20% випадків з загальної кількості експертів. Згідно з тим же дослідженням, жінки стають героїнями політичних тем у медіа лиш у 3%, а медичних тем у 4% випадків. У той же час «таблоїдні» теми надають перевагу жінкам зі стабільними 57%!

По суті, ми не звикли чути жіночі голоси і зважати на них. «Серйозні» теми коментуються чоловіками частіше, ніж жінками, тобто складається хибне враження, що саме чоловічий голос додає темі ваги та експертності.

Як на мене, вся ця ситуація є наслідком того, що жінок в принципі вважають меншовартісними, не-експертними і такими наче недо-чоловіками. «Та що вона там може знати?».

Проблеми жіночих прав, які мають на повістці феміністки, традиційно вважаються менш вартісними за стереотипно «чоловічі» питання і сфери інтересів.

Звично, жінки опікуються так званими «репродуктивними» сферами, тобто тими, які не приносять доходу: народження і догляд за дітьми, догляд за літніми людьми і хворими, догляд за оселею, приготування їжі. У світі, де править капітал, така праця не є оціненою. А якщо праця не приносить гроші, то це ніби і несерйозна, «несправжня» праця.

«Це щось жіноче», — відмахуються від довколажіночих тем. Вважається, що втручання у такі теми принижує чоловіків, це наче якийсь зовсім інших світ чисто «жіночих штучок». Суспільство всіляко підкреслює цю відмінність між жіночими та чоловічими темами, тож не дивно, що розподіл на важливі чоловічі та неважливі жіночі теми залишається актуальним. У підручниках мами і бабусі готують їсти, а тати та дідусі читають газету і ходять на роботу. Рожеві дівчачі іграшки пропонують нам набори перукарок, плити та каструльки, у той час, як хлопчачі іграшки — це конструктори, машинки, механізми.
А що ж рухає світ? Відповідь очевидна: технології, наука, тобто стереотипно чоловічі заняття. Каструльки і пелюшки, без яких ні технології, ні науки не було б, лишаються поза кадром.

Чоловік не чує і не хоче помічати жіночих проблем доти, доки в маківку (ми ж культурні люди) не клюне півень. І тоді він вирішує стати месією та просвітити цих «темних феміністок», як треба просувати жіночі питання.

Що нам з цим робити? Що ми маємо відчувати? Зрозуміло, що це бісить. Що скільки б ти не говорила про свій біль, його мало хто почує, у той час, як та сама тема з вуст чоловіка набуде неабиякого резонансу. Просто тому, що до чоловічих голосів звикли дослухатися, і якщо про це говорить чоловік, то це точно щось серйозне і варте уваги.

Хоч це і злить, проте для борчинь за жіночі права, для яких саме соціальні мережі стали найгучнішим рупором (згадаймо останні кампанії проти насильства), це може бути одним з інструментів боротьби. Так, його вже використовують — рух HeForShe, численні інтерв'ю з татами в декреті про складнощі виховання дітей. Так, проти цього дуже багато хто виступає. Але проти реальності не підеш: просто тут і просто зараз громадськість готова чути більше чоловіків, ніж жінок. І нашим інструментом може бути доносити правильні меседжі правильним людям, аби вони ставали ретрансляторами наших ідей, доки наш голос не буде почутий.

А він обов’язково буде почутий. Особливо, коли зникне розподіл на «жіноче» і «чоловіче», а з’явиться чесніший розподіл: на важливе і дрібязкове.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Depositphotos

Показати ще новини
Радіо НВ
X