Коронавірус як шанс. Як дати відсіч епідемії страху

20 березня 2020, 23:03

Ми любимо боятися, проживати яскраві емоції, ціпеніти від жаху — але хіба нам від того стає легше?

«У нас для вас погані новини». Так кажуть в фільмах, які зачіпають за живе. В цей момент серце завмирає, і ти думаєш: що ж там за новини? Як відреагує герой? Впаде у відчай? Битиметься головою об стіну? Стисне кулаки від злості й безпорадності? Чи, може, вдихне і тверезо задумається, що з цим робити далі?

Відео дня

Вірус страху

Ми з вами самі зараз потрапили в таке кіно. Єдина маленька проблемка — це невигадана історія. І хто би там не був режисерами цього хаосу — політики, віруси чи сама Земля, наші реакції й емоції залежать лише від нас. Так, нема нічого простішого, ніж зробити річний запас гречки, забарикадуватися вдома й оновлювати стрічку новин кожні п’ять хвилин. Ну і, ясна річ, ділитися усіма жахами, які знайдете онлайн, з усіма довкола. «Ти чув? Ти бачила? Ще ні? То я тобі зараз відправлю, що робиться в Італії». Ми любимо боятися. Проживати яскраві емоції. Ціпеніти від жаху. Коли це в кінотеатрі — одна річ. А тут жахливчики про апокаліпсис зійшли з екрану. І ми не проминаємо нагоди підсилити його ще більше. І в мене питання: нам від того легше?

Ізоляція — це не кара і не кінець світу

Ми можемо нашкодити собі набагато більше, ніж будь-який вірус. Якщо будемо постійно жити онлайн. Якщо збиратимемо погані новини і будемо ділитися ними з іншими. Нехай і вони теж бояться. Самому ж нудно. «У мене, мабуть, точно коронавірус», — пише мені подруга. «Мабуть» і «точно» в одному реченні. Зараз тільки абсолютно лінивий ще не знайшов в себе ознак коронавірусу. Я скажу більше: насправді у всіх нас, дощенту наповнених панікою, поселився вірус. Це вірус страху. І він вбиває й калічить незгірше за всякі COVID-19.

Не виключаю, що в психологів зараз настануть золоті часи. Карантин дає нам надто багато часу на роздуми й на сумніви. І тут вже не ясно, кого боятися більше — вірусу чи своїх думок. Час наодинці з собою (бажано, підкріпившись новинами) ідеальний для того, щоб відчути всю свою немічність й безпорадність. Але тут хочеться згадати слова Германа Гессе, які не раз мені допомагали в скруті: «Відчай Бог посилає нам не для того, щоб убити нас. Він посилає нам його, щоб збудити в нас нове життя». Ізоляція — це не кара і не кінець світу. Ізоляція — це можливість для нового початку.

Коли все зупинилося

Так, ми не знаємо скільки це все триватиме. Ми не знаємо чим це все закінчиться. Але що точно знаємо — це те, що наша реакція на пандемію залежить тільки від нас. Хтось заб'ється в куток і малюватиме собі картину кінця світу. Хтось зітхне і скаже, що кожна криза — це переродження. Це шанс для нового. Це можливість нарешті почати цінувати те, що маєш. Твоя можливість забронювати собі квиток до іншого міста, щоб перезавантажитися. Твоє еспресо в улюбленій кав’ярні, яку зачинили на невизначений час. Твої заняття в спортзалі, куди ти знову не скоро потрапиш.

«Ти звикла бігти, щоби встигати жити. Тобі страшно просто собі сісти і бути, бо здається, що нічого не відбувається. Але насправді завжди, в кожну секунду, щось відбувається. Ти ж прокидаєшся, дихаєш, рухаєшся. Щось та й відбувається. Святкуй це, бо й таких простих речей не можна гарантувати». Це уривок із моєї книги Боже[Я]вільна, яка побачила світ цієї осені. Тепер здається, що ті слова були пророчими. Ми не звикли святкувати прості радощі. Для свята, для щастя потрібен рух-біг-поспіх. Це визначає наш час. Це визначає успіх. Якщо ти біжиш, вирішуєш якісь справи, створюєш довкола себе метушню, значить живеш. А якщо ні? Якщо пандемія зупиняє тебе, твій бізнес, всю круговерть твоїх дуже важливих справ? Що тоді?

Тоді з’являється шанс переосмислити хто ти і куди так біг. Що істинно було важливим. І що залишається цінним досі. Цей час ідеальний для того, щоб почати практикувати усвідомленість. Щоб вчитися відчувати себе. Щоб відновлювати зв’язок із собою справжнім. Врешті, з людьми, які для нас важливі. Але під відновленням зв’язку я не маю на увазі, що треба бомбардувати їх поганими новинами, бо ми за них хвилюємося. Сіючи паніку й страх, ми самі нічим не ліпші за вірус.

Станьте світлом для когось серед усього цього безпросвітного хаосу. Поділіться чимось добрим. Зателефонуйте, пожартуйте, підбадьорте. У вас же ніколи не було часу на «порожні» балачки. Подаруйте їм свій час зараз. Зрештою, можна просто відправити комусь тепле повідомлення в дусі: «Обіймаю тебе міцно і не можу дочекатися, коли зроблю це наживо». В цей час тотальної пандемії свідомості нема нічого простішого, ніж сіяти довкола погані новини й разом завмирати в очікуванні ще гіршого. Але кому це йде на користь? Хіба що вірусу страху. Замість того, щоби бути заручниками обставин, краще показати йому свою силу. Силу витримувати натиск і при тому мати впевненість, що ми таки дамо собі раду.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X