У кожного своя правда. Як наша пам’ять нас обманює, — лектор TED

20 липня, 20:43
Шейла Марі Орфано: «Коли ми формуємо спогад, наша інтерпретація візуальної інформації зазнає впливу нашого попереднього досвіду та внутрішніх переконань» (Фото:photography33/Depositphotos)

Шейла Марі Орфано: «Коли ми формуємо спогад, наша інтерпретація візуальної інформації зазнає впливу нашого попереднього досвіду та внутрішніх переконань» (Фото:photography33/Depositphotos)

Шейла Марі Орфано в освітньому відео для TED розповідає про те, чому не завжди можна довіряти свідченням очевидців і власним спогадам

Переклад Христини Ромашко для TED

У тихому бамбуковому гаю знайшли мертвого самурая. Очевидці злочину один за одним переповідають свою версію того, що трапилося. Та по ходу розповідей стає ясно, що усі свідчення, хоч і правдоподібні, але різняться між собою. І кожен зі свідків приплітає себе до історії.

Відео дня

Це передмова до оповідання У гаю, опублікованого на початку 1920-их років японським автором Рюноске Акутаґавою. Проте багато кому ця розповідь відома під іншою назвою Рашьомон. У 1950 році японський режисер Акіра Куросава поєднав два оповідання Акутаґави в одному фільмі. Цей фільм показав світові безсмертну культурну метафору, що змінила наше розуміння правди, справедливості та людської пам’яті.

Ефект Рашьомона описує ситуацію, в якій індивіди надають різні, проте рівнозначно прийнятні описи тої самої події. Ефект Рашьомона часто використовується для підкреслення ненадійності свідчень очевидців і зазвичай трапляється за двох особливих умов. Перша: відсутні докази для перевірки того, що трапилося. Друга: тиск, зумовлений поспіхом у закритті справи, часто створений авторитетною особою, яка намагається розкрити остаточну правду.

Ефект Рашьомона підриває саме поняття єдиної об'єктивної правди

Але ефект Рашьомона підриває саме поняття єдиної об'єктивної правди. Акутаґава та Куросава використовують відповідні художні засоби, щоб надати свідченням кожного персонажа рівної ваги, перетворивши кожного свідка на ненадійного оповідача. Без жодних натяків на те, хто ж розповідає найправдивішу версію, глядачі не можуть знати, якому персонажеві вірити. Натомість кожне свідчення містить правдоподібні риси, і глядачі ставлять під сумнів власні висновки, намагаючись відгадати, хто ж позбавив самурая життя.

Дехто може вважати це прикрим, бо сюжет підриває очікування щодо звичного розгадування таємниць. Але відмовляючись надати чітку відповідь, ці двоє митців охоплюють хаотичність і комплексність правди і людської пам’яті.

Нейробіологи відкрили, що коли ми формуємо спогад, наша інтерпретація візуальної інформації зазнає впливу нашого попереднього досвіду та внутрішніх переконань. Деякі з цих переконань є унікальними для кожного індивіда, тоді як інші є універсальними. До прикладу, егоцентричні переконання можуть спонукати людей несвідомо змінювати їхні спогади у такий спосіб, що зображає їхні дії у позитивному світлі. Навіть, якщо ми здатні закодувати спогад належним чином, звернення до пам’яті залучає нову інформацію, що змінює спогад. І коли ми пізніше пригадуємо цю подію, то зазвичай пам’ятаємо прикрашений спогад замість оригінального досвіду.

Це підсвідоме психологічне явище означає, що ефект Рашьомона може проявитися будь-де. У біології вчені починають з однаковим набором даних і застосовують однакові методи аналізу, та часто публікують різні результати. Антропологи зазвичай намагаються перебороти вплив особистого досвіду на експертне сприйняття. В одній відомій справі два антропологи побували в мексиканському селі Тепостлан. Перший дослідник описав життя у місті як щасливе та умиротворене, у той час, як інший назвав мешканців параноїками та озлобленими.

Ефект Рашьомона може впливати не тільки на фахівців, а й на загал, зокрема, коли ідеться про сприйняття складних світових подій. Наприклад, при огляді саміту з безпеки у 2015-му між Сполученими Штатами та лідерами арабських країн, звіти в пресі вкрай різнилися. Деякі зазначали, що саміт пройшов успішно, тоді як інші назвали його повним провалом.

Дуже спокусливо зосередитися на тому, чому ми маємо протилежні бачення, та, ймовірно, найважливіше питання, що піднімає ефект Рашьомона, це те, що ж таке правда? Чи бувають ситуації, коли не існує «об'єктивної правди»? Що можуть розповісти нам різні версії тої самої події про час, місце та залучених людей? І як можна приймати групові рішення, якщо ми всі працюємо з різною інформацією, маємо різний досвід та переконання? Як і на більшість питань, тут немає остаточної відповіді. Але актуальна важливість історії Акутаґави у тому, що прийняття неоднозначності може бути цінним.

Повну версію можна знайти на TED

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо НВ
X