Коли закінчиться важкий період? Спойлер — ніколи
Що трапиться завтра, не знає ніхто, але в тому, що щось трапиться, ви можете бути впевнені
Я народився в 1976 році в Одесі, СРСР.
Відразу ж після народження мене відвезли жити до лісу неподалік від Києва.
Це був стрес.
За 10 років після цього, в 1986 році ми похапцем зібралися і стрімголов кинулися до Одеси, з короткою зупинкою в Кременчуці у бабусиної рідної сестри. Просто цей ліс знаходився в 8 кілометрах від Чорнобильської атомної електростанції, яка чомусь вибухнула.
Це був сильний стрес.
Ще через 5 років у країні, в якій я народився, сталася революція, і країна розвалилася на 15 різних країн, часто-густо почалися громадянські та міжетнічні конфлікти. Всі стали дуже бідними.
Це був стрес.
Ще через 7 років, у 1998 році в сусідній країні стався дефолт, яким накрило і нашу нову країну. Долар перестав коштувати 1,8 грн, а став коштувати 5,3 грн. Майже втричі. Всі знову стали дуже бідними.
Це був помірний стрес.
Ще через 6 років, у 2004 році в нашій новій країні трапилася перша революція. Під час якої нікого не вбили і життя майже не змінилося.
Це теж був стрес. Не сильний, але був.
Ще через 4 роки, в 2008 році трапився економічна криза. Багато хто втратив роботу, маса компаній закрилася. Долар перестав коштувати 5 грн і став коштувати 8 грн. І знову всі стали бідними.
Це був сильний стрес.
Ще через 5 років, у 2013 році в нашій новій країні трапилася друга революція. На цій революції загинуло багато людей. Долар перестав коштувати 8 грн, а став коштувати 28 гривень. Іноді піднімаючись до 40 грн. Когось не стало, а решта стали бідними.
Це був дуже-дуже сильний стрес.
Ще за рік, у 2014 році почалася війна. Всім стало дуже страшно.
Це був дуже-дуже-дуже-дуже сильний стрес.
Ще через шість років на планеті трапилася пандемія, і весь світ став на паузу.
Сьогодні один приятель запитав мене: «Андрію, а ти пам’ятаєш, коли востаннє ти думав і був упевнений в тому, що все буде добре? Що ось зараз цей складний період закінчиться, і ми нарешті заживемо розкошуючи. Коли ж уже?»
За секунду в моїй голові пролетіли останні 44 роки. І ось вам моя відповідь: «ніколи».
Земля — не миле місце, про яке вам намагаються розповісти хлопці з Грінпіс, беручи гроші у одних підприємців за боротьбу проти інших.
Земля — жорстоке і недружнє місце у відношенні до таких крихких створінь, як ссавці. Тихої та спокійної старості, розкошуючої зрілості і безтурботної юності може і не бути. А якщо ви прожили хоча б щось з цього так, як вам хотілося, то ви — щасливчик.
Життя — це хаос. Завтра може статися те, про що вам ніколи не скаже жоден футуролог. Що трапиться завтра, не знає ніхто. Але в тому, що щось трапиться, ви можете бути впевнені.
Просто треба це розуміти і бути до цього готовим. Якщо вистачить глузду і буде трохи везіння, то морально і матеріально. Якщо не вистачить, то хоча б морально.
Головне — не впадайте в паніку, хоча буває страшно. Найкраще, що ви можете зробити зараз — це робити рутинні справи і спостерігати. Час — ваш стратегічний партнер.
Текст публікується з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
Більше блогів тут
Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.
матеріалів розділу Life
