Сім підказок, поки карантин. Як залишатися адекватними батьками

18 квітня 2020, 00:56

Діти мають право на різні почуття, в тому числі обурення, гнів, розчарування — дайте їм можливість розказати про це без осуду

1. Знизьте очікування від себе.

Зараз інтернет просто розривається кількістю безкоштовних трансляцій, починаючи від йоги и фітнесу, закінчуючи прогулянками світовими музеями. І може скластися враження, що саме зараз час нарешті вивчити англійську мову, накачати собі кубики на животі і навчитись готувати тірамісу. Набравшись нереалістичних очікувань, ви неминуче зіштовхнетесь із розчаруванням, тому що поки ви це все планували, дитина вже розмалювала кота у фарбу, яку знайшла на балконі, суп на плиті заляпав все, що тільки міг, а ваш кабель для інтернету вкрали на металобрухт.

Відео дня

Саме тому треба знизити свої очікування, щоб не розчаровуватись від того, що нічого із запланованого не зроблено. Умови зараз не найсприятливіші, адже карантин — це не канікули. Найголовніше зараз залишатися адекватними батьками. Робіть все, що наповнює вас і знімає рівень тривоги, — із цього рівня ви можете рухатись далі і брати на себе щось ще.

2. Знизьте очікування від дитини.

Школи й садочки не працюють, батьківські чати сіють паніку, а у вашій голові вже змальовуються картини, як ваша дитина закинула навчання і не вступила в університет? Карантин — це не звичайний стан, отже і режим не може бути звичайний. Якщо ваша дитина ходить цілий день у піжамі, якщо вона поснідала тортом, якщо вона лягла об 11, — таке буває, це не робить вас поганою мамою чи поганим батьком.

Я ще до початку карантину спостерігала ситуацію, як мама-американка привезла у садочок дитину у піжамі. І нічого страшного не сталося, і ніхто на неї косо не подивився. Ваше психічне здоров’я важливіше за зовнішній вигляд ваших дітей, а ваші відносини важливіші за успіхи в школі.

3. Поважайте почуття дитини й постійно підбадьорюйте її.

Саме на американських майданчиках я найбільше чула фрази: «Ти зможеш! Ти молодець! Що ти відчуваєш цього приводу? Як я можу тобі допомогти?».

Підтримуйте дитину, їй зараз теж нелегко, адже вона теж в абсолютно нових умовах, де не можна піти на майданчик, чи в садок, чи в школу, чи просто зустрітись із друзями. Деякі діти не змогли відсвяткувати свій день народження, або ж скасувались їхні омріяні подорожі. Дітям складніше зрозуміти тимчасові обмеження, усвідомити, що так буде не завжди. У деяких виникає страх, що життя тепер буде тільки таким.

Важливо знайти те заняття, яке подобається вам обом

Поговоріть із дітьми про те, що вони відчувають. Діти мають право на різні почуття, в тому числі обурення, гнів, розчарування. Дайте їм можливість розказати про це без осуду.

Підтримуйте їх й підбадьорюйте навіть у маленьких проявах допомоги вам у хатній роботі або якщо вони самостійно знайшли собі заняття, без вказівки і ваших настанов: «Ого, оце так гру ти собі вигадав! Як цікаво, навчиш і мене так, коли я тут закінчу з роботою?».

4. Знайдіть спільну діяльність, яка цікава вам обом.

Я надихаюсь американцями, як вони вчать дітей тому, від чого кайфують самі. Найяскравіший приклад, це — гра у бейсбол. Кидають м’яч, де тільки можуть (не виключено, що і вдома теж), і при цьому їхні очі горять, вони хвалять дітей за найменші успіхи. А на кожні змагання вся родина приходить спостерігати й підтримати.

Тому важливо знайти те заняття, яке подобається вам обом. Навіть у домашніх умовах. Можливо, вам подобається в’язати, шити, пекти хліб, займатись йогою, малювати, грати на гітарі. Можливо, є те, чому ви б хотіли навчитись, і ви можете спробувати навчатись разом. Головне — щоб вас самих це захоплювало, саме тоді ви зможете надихнути й ваших дітей займатись із вами.

5. Знайдіть час побути окремо на одній території.

Як побути окремо в одній квартирі? Це можна влаштувати, коли у дітей денний сон чи якщо раніше вкладати їх спати вночі. Це може бути тиха година або просто коли просиш: «П'ять хвилин зараз мене не чіпати».

Поговоріть із партнером, як ви можете це організувати для кожного, і навчіть дитину особистим кордонам — саме час для цього. А поки маєте хвилину для себе, зробіть те, що може відновити ваш ресурс. Можливо, це душ, ванна, медитація або просто п’ять хвилин полежати із закритими очима, коли вас ніхто не чіпає. Тут важливо зробити щось, що ви справді хочете і можете в таких умовах, що надасть вам сил.

6. Підтримайте свого партнера, розподіляйте обов’язки.

Розподіліть обов’язки: хто що може і хоче взяти на себе в цих умовах. Навіть якщо один з батьків працює з дому, а інший займається з дітьми, важливо розуміти, що зараз ролі зміняться чи доповняться. Особливо важливо проговорити очікування один від одного, коли обоє батьків мусять працювати з дому.

Дайте час один одному перепочити. Це потрібно кожному, щоб психічно бути більш стабільними. Наскільки можливо, давайте час одне одному побути окремо від всіх. Туалет, ванна, балкон — теж рахується. Навіть 5−10 хвилин важливі.

Будьте уважні до партнера і відчувайте, коли він чи вона вже на межі. Адже зараз ви — найбільша підтримка одне в одного. І не забувайте про прості речі. Горнятко кави, теплі слова та обійми — це те, що підтримує кожного.

7. Використовуйте допомогу бабусь і дідусів віртуально.

У США часто діти і батьки живуть далеко, в різних штатах, а отже онуки часом бачать бабусь і дідусів лише на свята. А в інший час бабусі та дідусі можуть почитати дітям казочку, поговорити чи просто навіть пообідати разом віртуально, по відеозв'язку. Отже, використовуйте цю можливість. Наразі у нас батьки наші теж знаходяться в Україні, а отже моя трирічна дитина може годину слухати казочку або навіть знаходити можливість грати в хованки з бабусею по відеозв'язку. Вам це дасть можливість перепочити протягом дня, а вашим батькам — зміцнити важливий душевний зв’язок із онуками.

У ці дні важливо підтримувати себе доступними способами і пам’ятати, що «це теж мине». І дуже скоро ми всі зустрінемось на гучному дитячому майданчику, в лісі на шашликах або в улюбленій кав’ярні чи музеї. Обійматимемось і радітимемо простим речам, які можемо робити разом. А поки головне — залишатись вдома і бути здоровими.

Колонка опублікована в блогах на сайті Української служби Голосу Америки. Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки»

Опубліковано з дозволу автора та видання

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо НВ
X