Виклики і питання. Як коронавірус змусить нас переосмислити свою роботу
В роботодавців і працівників з’явилося багато нового досвіду організації робочих процесів, але ніхто не розуміє, що з цим досвідом робити далі
Без сумніву, коронавірус змусив людей припинити робити те, що вони робили раніше і почати робити те, чого вони раніше ніколи не пробували. Найбільше змін стосувалося того, як в умовах пандемії організувати робочі процеси. Для багатьох віддалена робота стала абсолютно новим досвідом, який змусив задуматися про те, чим ми займаємося, навіщо ми цим займаємося і як варто цим займатися в майбутньому.
Прогрес чи безвихідь?
З початком пандемії у кожній сфері постали власні виклики і питання, що не мають однозначних та простих відповідей. Що потрібно змінити в робочих процесах, щоб не захворіти на COVID-19? Чи можливо це змінити? Чи є взагалі сенс робити свою роботу після застосування всіх нових обмежень? Можливо тепер варто забути про ресторанний або концертний бізнес? Бо ж з дистанцією зникає його сенс як способу об'єднання людей в одному просторі. І взагалі, чи варто працювати на роботі, яку постійно супроводжують ризики? А може звільнитись з лікарні і піти працювати кимось іншим?
Відповіддю на ці питання стають численні роздуми експертів про технічний прогрес та нові можливості. І це справедливо. Але будьмо відвертими, кілька років тому робочі зустрічі в онлайні відбувалися так само, як вони відбуваються сьогодні. Хоча є суттєва різниця: раніше такі зустрічі точно не стосувалися б важливих для компанії питань. І жодній креативній агенції в голову б не прийшло знімати ролик онлайн. А в країнах з розвиненою демократією ніхто б навіть в страшному сні не міг уявити, що в онлайні відбудеться судове засідання.
Сьогодні ж усі ці речі стали реальністю зовсім не тому, що люди вже не мислять себе без технологій. І не тому, що вони діджиталізувались настільки, що вже завтра перетворяться на кіборгів з віртуальними окулярами замість очей. Ні, усі ці речі стали реальністю через те, що в людей були наявні технічні засоби і не було іншого вибору.
Офлайн — це не минуле
Однак вся ця онлайн-активність підходить не для кожної роботи і не для кожної соціальної ситуації. Онлайн-концерт і живий концерт — це не одне і те саме. Доставка їжі і вечір з друзями в улюбленому кафе — це не одне і те саме. Робоча нарада в переговорці і зустріч в зумі — це не одне і те саме. Це абсолютно різні жанри і різні способи соціальної взаємодії. Вони не є взаємозамінними. І люди це розуміють та відчувають.
До того ж, давайте не забувати, що за кожною онлайн роботою стоїть офлайн-виробництво. Навіть ті, хто максимально відділені від фізичної праці і можуть бути гнучкими у своїй діяльності, не здатні уникнути контакту з офлайном. Якщо взяти, наприклад, IT-індустрію, спершу може виникнути враження, що хто-хто, а ці люди давно навчилися обходитися без офлайну і чудово володіють різноманітними діджитал-інструментами. Але для роботи їм необхідні комп’ютери. А для виготовлення комп’ютерів потрібен видобуток металів, нафти, їхнє транспортування та виробництво деталей на заводі. А потім ці деталі потрібно зібрати докупи і доставити сам комп’ютер в руки своєму майбутньому власнику. Навіть враховуючи роботизацію процесів на заводах, в усіх цих ланках неможливо обійтися без людей, які ніколи не зможуть перевести свої робочі завдання в онлайн.
Так само, як неможливо онлайн видобувати вугілля, запускати ТЕС, підводити світло, прочищати труби, вивозити сміття, ремонтувати дороги і проводити операцію на серці. І навіть така примітивна річ, як доставка піци означає, що за нею стоїть довжелезний ланцюжок фізичної роботи: збору урожаю пшениці, виготовлення борошна, вирощування помідорів, виготовлення сиру, випічки піци і її доставки кур'єром у термосумці. Ну і так, цю термосумку теж хтось пошив. На фабриці, а не в зумі.
Нова нерівність і новий контроль
Переосмислюючи поняття «робота» в цьому ключі, ми помітимо нове джерело соціальної нерівності. Люди, які виконуватимуть фізичну роботу, будуть менш захищеними, порівняно з тими, хто користуватиметься їхніми послугами.
Антропологи завжди наголошують на тому, що розуміння самого поняття «робота» є неповним, якщо думати тільки про тих, хто її виконує. Не менш важливо розуміти, хто і як цю роботу оцінює та контролює. У сучасних умовах питання такого контролю стикається з новими етичними викликами. Директор або менеджер може працювати онлайн, а працівник заводу або лікар — ні. З подібними питаннями людям довелося рахуватися вперше.
Але як контролювати менеджерів, які контролюють робітників?
Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.
Ексклюзиви НВ
Курс гривні до долара не покидає топ найобговорюваніших тем. Війна стимулює спекулянтів шукати, як заробити на курсовій різниці. НБУ, натомість, намагається регулювати це питання, впроваджуючи обмежувальні заходи.
