Виклики і питання. Як коронавірус змусить нас переосмислити свою роботу

2 червня 2020, 20:43

В роботодавців і працівників з’явилося багато нового досвіду організації робочих процесів, але ніхто не розуміє, що з цим досвідом робити далі

Без сумніву, коронавірус змусив людей припинити робити те, що вони робили раніше і почати робити те, чого вони раніше ніколи не пробували. Найбільше змін стосувалося того, як в умовах пандемії організувати робочі процеси. Для багатьох віддалена робота стала абсолютно новим досвідом, який змусив задуматися про те, чим ми займаємося, навіщо ми цим займаємося і як варто цим займатися в майбутньому.

Відео дня

Прогрес чи безвихідь?

З початком пандемії у кожній сфері постали власні виклики і питання, що не мають однозначних та простих відповідей. Що потрібно змінити в робочих процесах, щоб не захворіти на COVID-19? Чи можливо це змінити? Чи є взагалі сенс робити свою роботу після застосування всіх нових обмежень? Можливо тепер варто забути про ресторанний або концертний бізнес? Бо ж з дистанцією зникає його сенс як способу об'єднання людей в одному просторі. І взагалі, чи варто працювати на роботі, яку постійно супроводжують ризики? А може звільнитись з лікарні і піти працювати кимось іншим?

Завдяки пандемії майбутнє настало значно швидше, ніж ми очікували

Відповіддю на ці питання стають численні роздуми експертів про технічний прогрес та нові можливості. І це справедливо. Але будьмо відвертими, кілька років тому робочі зустрічі в онлайні відбувалися так само, як вони відбуваються сьогодні. Хоча є суттєва різниця: раніше такі зустрічі точно не стосувалися б важливих для компанії питань. І жодній креативній агенції в голову б не прийшло знімати ролик онлайн. А в країнах з розвиненою демократією ніхто б навіть в страшному сні не міг уявити, що в онлайні відбудеться судове засідання.

Сьогодні ж усі ці речі стали реальністю зовсім не тому, що люди вже не мислять себе без технологій. І не тому, що вони діджиталізувались настільки, що вже завтра перетворяться на кіборгів з віртуальними окулярами замість очей. Ні, усі ці речі стали реальністю через те, що в людей були наявні технічні засоби і не було іншого вибору.

Офлайн — це не минуле

Однак вся ця онлайн-активність підходить не для кожної роботи і не для кожної соціальної ситуації. Онлайн-концерт і живий концерт — це не одне і те саме. Доставка їжі і вечір з друзями в улюбленому кафе — це не одне і те саме. Робоча нарада в переговорці і зустріч в зумі — це не одне і те саме. Це абсолютно різні жанри і різні способи соціальної взаємодії. Вони не є взаємозамінними. І люди це розуміють та відчувають.

До того ж, давайте не забувати, що за кожною онлайн роботою стоїть офлайн-виробництво. Навіть ті, хто максимально відділені від фізичної праці і можуть бути гнучкими у своїй діяльності, не здатні уникнути контакту з офлайном. Якщо взяти, наприклад, IT-індустрію, спершу може виникнути враження, що хто-хто, а ці люди давно навчилися обходитися без офлайну і чудово володіють різноманітними діджитал-інструментами. Але для роботи їм необхідні комп’ютери. А для виготовлення комп’ютерів потрібен видобуток металів, нафти, їхнє транспортування та виробництво деталей на заводі. А потім ці деталі потрібно зібрати докупи і доставити сам комп’ютер в руки своєму майбутньому власнику. Навіть враховуючи роботизацію процесів на заводах, в усіх цих ланках неможливо обійтися без людей, які ніколи не зможуть перевести свої робочі завдання в онлайн.

Так само, як неможливо онлайн видобувати вугілля, запускати ТЕС, підводити світло, прочищати труби, вивозити сміття, ремонтувати дороги і проводити операцію на серці. І навіть така примітивна річ, як доставка піци означає, що за нею стоїть довжелезний ланцюжок фізичної роботи: збору урожаю пшениці, виготовлення борошна, вирощування помідорів, виготовлення сиру, випічки піци і її доставки кур'єром у термосумці. Ну і так, цю термосумку теж хтось пошив. На фабриці, а не в зумі.

Нова нерівність і новий контроль

Переосмислюючи поняття «робота» в цьому ключі, ми помітимо нове джерело соціальної нерівності. Люди, які виконуватимуть фізичну роботу, будуть менш захищеними, порівняно з тими, хто користуватиметься їхніми послугами.

Антропологи завжди наголошують на тому, що розуміння самого поняття «робота» є неповним, якщо думати тільки про тих, хто її виконує. Не менш важливо розуміти, хто і як цю роботу оцінює та контролює. У сучасних умовах питання такого контролю стикається з новими етичними викликами. Директор або менеджер може працювати онлайн, а працівник заводу або лікар — ні. З подібними питаннями людям довелося рахуватися вперше.

Але як контролювати менеджерів, які контролюють робітників?

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X