Як карантин змінив наше життя і нас самих

19 липня 2020, 23:01
НВ Преміум

Ми звикли працювати вдома, уникаємо незнайомих людей і боїмося майбутнього. Як із цим впоратися?

За версією соціологів, глобальні тенденції, які вже існують у суспільстві, але через інерцію і гомеостаз протікають плавно і непомітно, під час кризи прискорюються і загострюються. І цей закон прекрасно підтверджують багато «рухів», що стали нашою новою нормою за час карантину.

Відео дня

Самодостатність ізольованого побуту, коли доставка вирішила більшість повсякденних питань і позбавила від необхідності залишати дім. Аби врятуватися від нудьги, ми розібралися у тисячах застосунків. Люди різного віку — від трирічних до пенсіонерів — втупилися у свої девайси, які замінили їм світ і щоденну рутину.

Все це в рази зміцнило наш комфорт: «ходити на роботу», не сповзаючи з дивана, обирати продукти, не відриваючись від серіалу, — неенергозатратно, але з часом стає сумно і навіть депресивно через одноманітність і механічність.

Обійми перетворилися на розкіш

Чим загрожує таке ув’язнення і занурення у віртуальність, ми вже знаємо: звуженням свідомості, збіднінням реального досвіду і замкнутістю, у крайніх випадках — психічними розладами.

Мій дім моя фортеця. І офіс. Багато хто скаржиться на внутрішній конфлікт: незважаючи на бажання підбадьоритися і внести різноманітність, незважаючи на тугу за спілкуванням, ми звикли до нового «ледачого» ритму, розсмакували затишну продуктивність. А це симптоматично.

Ми не просто навчилися працювати з дому — ми зрозуміли, що можемо бути ефективними і встигати закрити всі завдання дня за 3−4 години. Для нас стало очевидно, що давно зрозуміли у Скандинавських країнах, скасувавши восьмигодинний робочий день. Виявляється, перебуваючи в комфортних умовах і спокійному стані, ми працюємо менше, але краще.

Найімовірніше, офісне життя зазнає змін: економія ресурсів і елементарний здоровий глузд змусять переглянути нормальність віддалених офісів і команд. Норма, яка давно існує в найбільш передових компаніях світу.

Карантин оголив наші взаємини із власним житлом. Насолоджувалися локдауном здебільшого ті, для кого дім — місце сили.

Ті ж, хто заряджається в іншому місці, почувалися розсіяними і змушені були вибудовувати відносини з домом заново. Звідси прагнення зробити його красивим і зручним.

За моїми спостереженнями, співвітчизники міцно вклалися у свої фортеці, зокрема відновивши забуті бабусині хатки. Що там у нашому вірусному майбутньому? Скільки їх буде, цих хвиль? «Базовими речами варто запастися!» — кредо останніх місяців, яке багато що говорить про психологічний стан.

Ще один тренд, який подарував нам карантин, розвиток внутрішнього туризму і, внаслідок, підвищений інтерес до свого культурно-історичного ДНК. Наше загострене карантином власне «я» чіпляється за землю, яка нас народила. Нам, мабуть, знову потрібно повернутися до себе справжніх — згадати, хто ми і які ми.

Ближче до «своїх», обережніше з «чужими». Ми стали більше цінувати друзів, колег, знайомих і фізичні контакти з ними, але водночас значно боязкіше ставимося до незнайомців. Інтроверти, які спочатку раділи, нарешті легально отримали 1,5 метра дистанції у своїй пострадянській країні, зажурилися, коли стали помічати, що сахаються і від них. Що обійми перетворилися на розкіш.

Ми опинилися позбавленими головних ліків від страху, вироблених тисячоліттями еволюції нашого виду, — заспокійливого тілесного контакту, що дає переляканому організмові почуття спокою, захищеності й заземленості на всіх рівнях. І якось цю проблему треба буде вирішувати.

Невизначеність головна визначеність картини світу. Тривога і нерозуміння, що буде далі, — головні фактори, що впливають на настрої людей і формують адаптаційні механізми протягом останніх місяців.

Не дивно, що найважливішою психологічною рисою для виживання стало вміння переживати тиск нестабільності й залишатися спокійним, незважаючи на швидкість змін. Стресостійкість — глобальний тренд, який під час пандемії миттєво перетворився на must have.

Формувати картину світу і знову переглядати її, а ще краще — прийняти нестабільність як один з елементів стабільності, — тепер стало працею щодня. Працею, з якою багато хто не справляється, часом через велику кількість неперевірених джерел, часом через небажання працювати, напружувати мозок, концентрувати увагу.

Саме з цієї причини ми спостерігаємо розквіт дивного спектра химерних психологічних захистів, інтерпретацій, що відбувається і «своїх правд». Люди живуть не просто в різних реальностях. На одному квадратному метрі спільної житлоплощі можуть перебувати представники цивілізації «ми всі помремо», для яких найкращим захисним механізмом від страху було і залишається — сіяти паніку, і представники групи «все це просто грип», які демонстративно гуляють без масок забитими площами і маршрутками.

Людство дійсно вперше зіткнулося із цим — усім видом.

І наша нова нормальність формує нас. А ми формуємо її. І зараз як ніколи важливо пам’ятати про своє видове авторство.

Текст опубліковано в № 26 журналу НВ від 16 липня 2020 року. Републікацію повної версії заборонено

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X