Як змінилося ставлення українців до скульптури. Блог галериста

8 листопада 2017, 19:37
Скульптура, як і інші види мистецтва, стала для масового глядача фоном для селфі

Нещодавно в галереї FACE Foundation відкрився персональний проект Олексія Золотарьова "Інтерференція". Як жартує сам автор, "скульптура — це важкоатлет від мистецтва". Дійсно, складна і витратна в виробництві, клопітна в зберіганні вона може стати непосильною, хоча й творчою ношею для художників.

Відео дня

Маючи потужну школу скульптури, своїх власних геніїв, візьмемо того ж Олександра Архипенка або Івана Кавалерідзе, український арт-ринок відчуває дефіцит скульптури. Насмілюся припустити, що молоді художники, стикаючись з настільки витратним видом мистецтва, вважають за краще відмовитися від монументальності на користь економічної доцільності. Складається досить критична ситуація, за якоъ ми можемо втратити цілий напрям в сучасному мистецтві.

Скульптура дуже різноманітна, і в цьому її незаперечна перевага

Варто зазначити, що свою частку негативу внесла й декомунізація. Руйнування пам'яток не несе звільнення від історичної несправедливості, а лише породжує нову. Досить змінити контекст і пам'ятники вождям можуть перетворитися на музейні експонати так, як це сталося в Угорщині і балтійських країнах.

Художнику важливо бути впевненим у подальшій долі своєї роботи. І якщо з телеекранів транслюється знищення скульптур, чи можна сподіватися, що це не злякає молодого скульптора? Сумніваюся.

На жаль, поки що невідомо, як "декомунізувати" зневажливе ставлення до інтелектуальної праці, творчої індивідуальності, що залишилося нам у спадок після десятиліть індустріалізації та колективізації.

Скульптура як і раніше залишається заручницею своєї функції обслуговування ідеології, і тільки найбільш наполегливим під силу змінити ситуацію, що склалася.

Олексій Золотарьов, Назар Білик, Жанна Кадирова, Анна Надуда, Юрій Мусатов, Єгор Зігура – молоді українські скульптори, які не залишають обраного шляху. Їх роботи – це різноманітність тем, матеріалів, філософій, це окремі всесвіти, які поки що складно скласти в одну велику систему, але є надія, що приклад стійкості цих скульпторів буде надихати покоління майбутніх художників, що формуються зараз.

Скульптура, як і інші види мистецтва, для масового глядача стала фоном длясСелфі. І вже вибір художника або куратора – підігравати цьому чи ні. З іншого боку, ми живемо в епоху, коли стираються кордони. Можливо якась доступність мистецтва дійсно допоможе розширити його аудиторію, яка, нехай часом і несвідомо, але буде отримувати свою частку естетичної насолоди, а воно, як відомо, облагороджує.

Що ж до популярності скульптури на вітчизняному арт-ринку, то третє місце після живопису і графіки якраз за нею. У світі ж скульптуру трохи посунули принти, які на нашому арт-ринку відсутні. Нові роботи Джефа Кунса, Дем'єна Херста, Аніша Капура або Брюса Наумана незмінно стають подіями світового масштабу. Скульптури Альберто Джакометті, Амедео Модільяні та Огюстра Родена б'ють рекорди аукціонних торгів. Об'ємне мистецтво зберігає свої позиції, але прагне стати більш відкритим. А це означає, що скульптурі потрібна підтримка, їй потрібен власний глядач.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Поки Київ живе своїм життям в очікуванні нового великого скульптурного салону, знаходьте час ходити в галереї, де в камерній обстановці можна прислухатися до звучання бронзи, відчути енергетику металу або потайки доторкнутися з живої поверхні дерева. Скульптура дуже різноманітна, і в цьому її незаперечна перевага.

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо NV
X