Як жити в задоволення. Блог Ірини Говорухи

10 березня 2018, 18:37

Не важливо, що ми робимо. Важливо, як ми це робимо і чи відчуваємо при цьому драйв

Я багато разів чула про феномен Айседори Дункан. Про її магію і всесвітню славу.

Спершу до руки потрапила книга в чорно-білій палітурці. У ній була описана історія легендарної танцівниці, яку навчила рухатися сама богиня Терпсихора. Вона виступала в стилі "вільного танцю", удочеряла дівчаток, відкривала притулки, мерзла у післяреволюційній Росії і мала божевільні почуття до Сергія Єсеніна.

Відео дня

На YouTube знайшла фрагмент її виступу і розгубилася. Сценою бігала боса жінка в короткій давньогрецькій туніці та підстрибувала, ніби на святі в дитячому садку. В її танці не простежувалося ані композиції, ані звичних "ан Дедал", тільки, як стверджували очевидці, своїм виконанням вона просто гіпнотизувала.

Кілька років тому на X-Фактор прийшов повний хлопчик на ім'я Сашко Порядинський. Звичайний сільський хлопчина в картатій тенісці. П'ята дитина в сім'ї. Він звик до фізичної праці і розумівся на заготівлі сіна. Звично годував поросят і підсапував картоплю. Від його виступу нічого особливо не чекала і навіть намилилась на кухню за бутербродом. І раптом він заспівав і прибив мене до місця. У його манері простежувалося стільки благородства і гідності, що просто захоплювало дух.

У нас в селі жила лікарка. Велика жінка із зикінською зачіскою. Простувала з такою величчю, немов цариця в розшитій червоними алмазами сукні. Згодом в лікарняних кулуарах зізналася, що найбільше задоволення відчуває при появі хворого з наривами: "У мене навіть руки пітніють, як уявляю, що зараз почну цей нарив розкривати і чистити".

Не важливо, що ми робимо. Важливо, як ми це робимо і чи відчуваємо при цьому задоволення, драйв, викид енергії і душевний підйом. Не у всіх процесах простежується явний результат. Наприклад, у домогосподарок. Вони днями миють, крохмалять, бланшують, але особливого результату немає. Як було чисто, так і залишається. Або ж лікар. Він цілодобово лікує, але хворих не меншає. Витягнув одного, а на каталці вже наступний. Пекар щодня пече одні і ті ж ватрушки, пампушки і плетінки. До вечора від здоби не лишається і сліду. Двірник невтомно мете асфальт. Варто напружитися вітру, і той знову усипаний акацієвим цвітом.

Кожному під силу знайти саме те заняття, яке зробить його щасливим

Життя – це задоволення, і хтось його відчуває, поліруючи стільницю, приводячи до ладу газон, збиваючи білки для безе, кремуючи покійних або ремонтуючи дорожнє полотно. Збираючи конвалії або грузді. Міняючи шини або валюту. Піднімаючи гирі або шифер на дах.

Не кожному бути художником, який пише "Останній день Помпеї" або "Мідний змій". Не кожному складати "Травіату" і "Весілля Фігаро". Залишати після себе "Сагу про Форсайтів" і "Пані Боварі". Будувати "Каса-Батло" і хмарочос Бурдж-Халіфа. Відкривати закон Ома і Джоуля-Ленца. Єдине – кожному під силу знайти саме те заняття, яке зробить його щасливим.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X