Як Україні пробудити до себе інтерес Заходу через мистецтво. Блог директора Українського інституту в Лондоні

10 жовтня 2017, 08:02
Цього року британська столиця пишно відзначає сторіччя більшовицької революції 1917-го року виставками у ключових галереях та музеях. Але про Україну там згадок немає 

На цих виставках немає згадки про Україну та про бурхливий період української незалежності 1917-21-го років, є лише згадки про громадянську війну, про українських анархістів та антисемітизм.

Відео дня

На виставці в Королівській академії мистецтв цілий зал присвячено Казимиру Малевичу, «великому майстру російського авангарду», але жодним чином не згадано про його зв'язок з Україною, хоча експоновані полотна частково належать до його київського періоду. Про Олександра Довженка, всесвітньо відомого українського кінорежисера цього періоду, згадують лише, що він народжений в Україні, попри те, що більшість своїх фільмів він зняв в Україні і на українському матеріалі.

Україні не варто очікувати, що їй буде відведено місце у цьому величному наративі — всі вони організовані у співпраці з провідними російськими музеями і профінансовані російськими олігархами. Україна має почати формувати власний наратив подій 1917 року, зрозумілий для західної аудиторії. Не просто стандартне «Мало хто на Заході знає про визвольні змагання в Україні, які відбувалися паралельно з російською революцією у Петрограді». Як каже провідний американський історик, професор Марк фон Хаген, західна спільнота має пройти процес «внутрішньої деколонізації» і відокремити події в Україні від загальноімперського російського наративу.

Важливо вести дискусію про багатошарову ідентичність таких митців як Малевич чи Олександра Екстер

В Україні вийшло багато досліджень, присвячених цьому періоду, проте мало з них відомі на Заході. Більшість книжок, виданих тут про російську революцію, лишається російськоцентричними, хоча українські події цього періоду є не менш захоплюючими. Україна була в епіцентрі величезного конфлікту імперій та суспільств: тут зійшлися українські націоналісти, більшовики, білогвардійці, західні альянси, а також українські анархісти. Багатющий матеріал для досліджень, книжок, кінофільмів. Маса нерозказаних особистих історій. Лише деякі з них відомі на Заході у перекладі таких художніх творів як «Конармія» Ісака Бабеля.

Можливо Україна змогла би збудити інтерес західних аудиторій до цього періоду через мистецтво. Українська спадщина авангарду – в кіно, живописі, літературі – пропонує унікальний український погляд на ті події у модерністському ключі. Так, важливо вести дискусію про багатошарову ідентичність таких митців як Малевич чи Олександра Екстер. Але не менш важливо представити на Заході таких безсумнівно українських митців як Федір Кричевський, Олександр Богомазов, брати Бойчуки, які перебували від впливом європейського авангарду і яких важливо відокремити від салату «російського авангарду».

Підготовка виставок дорога і тривала справа. Втім, є дешевший, але не менш ефективніший спосіб донести ключові меседжі про українську культурну спадщину цього періоду. Йдеться про українське кіно 20-х років. Тут ми маємо все: всесвітньовідомі імена Олександра Довженка та Дзіґи Вертова, низку чудових фільмів, дбайливо відреставрованих Національним Центром Олександра Довженка. На додачу, ці чорно-білі німі фільми містять новий оригінальний музичний саундтрек, написаний сучасними українськими композиторами. Один з таких проектів — фільм Олександра Довженка «Земля», покладений на музику етно-гурту «ДахаБраха» - був представлений у Лондоні кілька років тому.

Минуле — це сьогодення і майбутнє — ось який має бути ключовий мессидж таких мистецьких акцій. Адже українська революція 1917-го року простягається на століття, аж до революції гідності 2013-14 років і революції української національної ідентичності, яка триває і досі.

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Показати ще новини
Радіо НВ
X