Як позбутися образ на батьків. Блог Михайла Лабковського

2 травня 2018, 07:01

Якщо ми не приймаємо своїх батьків, ми, по суті, не приймаємо частину себе

Складно знайти людину, у якої немає жодних образ на батька і матір, навіть якщо ті були ідеальними. Комусь не вистачало любові й участі, комусь - уваги, а хтось не може забути певний вчинок чи слова. Давайте з усім цим розберемося.

Відео дня

Це деструктивно

Багато людей в принципі люблять акумулювати в собі образи й не відпускати їх. У них формується відчуття, ніби якщо вони забудуть і будуть жити далі, то зрадять самих себе. Гнів поглинає їх, і вони залишаються глибоко нещасливими.

Життя з образою в принципі і на батьків зокрема схоже на життя з постійним ниючим болем. Це означає навмисно позбавити себе впевненості і любові до себе. Якщо ми не приймаємо своїх батьків (якими б нелюдами вони не були), ми, по суті, не приймаємо частину себе - генетично це саме так. Для початку зрозумійте, що відмова від цієї образи - дуже важливе, хоча і нелегке завдання. Поставте собі таку мету, інакше виходить, що ви страждаєте собі ж на зло. Образа позбавляє щастя.

Інакше бути не могло

У ваших батьків теж були батьки. Вони могли виховуватися в агресивному середовищі. У них могли бути свої найглибші травми, які призвели до того, що в результаті заподіяло вам біль у дитинстві. Класична історія, із якою я безмежно часто стикався у практиці, - мати або батько, які ображали дитину, могли гримнути, сказати гидоту. Потім з'ясовувалося, що їх самих у дитинстві били, аж до переломів.

Звичайно, це їх не виправдовує. Але, з іншого боку, зрозуміло, що ці люди нещасні, зламані, і вони просто не могли бути іншими по відношенню до своїх дітей.

Вони любили вас, як вміли

Ніхто не здатний любити "на замовлення" - саме так, як цього хочеться нам. В одних батьки намагалися бути друзями, але при цьому нехтували базовою турботою. В інших були занадто холодними, хоча виконували необхідні функції: вчасно годували, одягали, водили по лікарях.

Треба прийняти як факт, що, якщо ви живі, батьки вас, безумовно, любили. Вони вставали вночі на ваш крик, підривалися, коли ви падали з ліжечка, доглядали за вами як могли, інакше ви б не вижили. Але в іншому це люди зі своїми "тарганами", з тим характером, який у них є.

Тато з мамою - живі люди зі своїми проблемами

Ви вже не дитина

Ідеальних людей не буває, але багато-хто застряє в інфантилізмі, дивиться на батьків знизу вгору, вимагаючи від цих живих людей зі своїми тарганами бути ідеальними й ображаючись, засмучуючись і втрачаючи надію, адже вони просто не можуть бути іншими.

Треба "перерости" своїх батьків. Стати внутрішньо зрілою людиною, яка розуміє, що тато з мамою - живі люди зі своїми проблемами. Такі, які є. Припинити порівнювати їх із якимись надуманими ідеалами, з батьками друзів чи партнера. У кожної людини - своя сімейна історія, і в ній вже нічого не перепишеш.

Навчіться вибудовувати стосунки з татом і мамою так, щоб вони вас не ображали і не завдавали вам болю. Це означає, що, якщо вам роблять зауваження, знецінюють ваші плани й досягнення, треба вчасно сказати, що слухати це ви не будете. Вчіться будувати розумні межі й спілкуватися так, як вас влаштовує.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X