Можливості великого міста для самотніх - десять знайомств за годину

31 жовтня 2016, 20:37
Швидкі побачення. Унікальна можливість познайомитися з 10 людьми за півтори години. Сім хвилин на розмову з кожним за столиком в ресторані. За 300 гривень

Життя в мегаполісі – швидкість. Треба встигнути усюди, попрацювати, написати колонку, минаючи затори на дорогах домчати на манікюр, не забути заїхати по квитки в театр, купити молоко і яйця, забрати сина з басейну.

Відео дня

Життя в мегаполісі – зручність. Людочка готова почекати тебе в салоні до 20:00, театральні каси на будь-якій станції метро, супермаркети працюють цілодобово, у спортзалі є дитяча кімната, тільки от з темою для колонки якось не дуже.

В пошті спам - «Швидкі побачення. Унікальна можливість познайомитися з 10 людьми за півтори години». О, чудова можливість написати колонку! Сім хвилин на розмову з кожним за столиком в ресторані. За 300 гривень. Потім гра у мафію. «Так ви зможете краще роздивитися, розпізнати характери», – нудна тітка вдруге зачитує мені в телефон заготовлений кимось текст. «За сигналом дзвоника партнер переміщається за інший столик, а ви відмічаєте, хочете з ним зустрітися чи ні. Якщо галочки співпадуть, ми перешлемо вам наступного дня контактні дані один одного».

«Привіт. Гарна сукня. Така всім личить», – починає айтішник Вася, надкушуючи ніготь на вказівному пальці. Його навчили, що починати треба з компліменту.

«Я тут вже вп’яте», – продовжує власник бізнесу та розкішного автомобіля Микола. Цікаво, він перед дзеркалом тренувався, яким байдужим тоном має повідомляти марку свого авто?

У Миколи скрипучий голос, кожне його слово, ніби дряпання по склу. Я починаю молитися на якнайшвидший звук дзвіночка, після якого Микола нарешті покине мій столик. Але до дзвоника ще хвилин шість, тому маю вислухати історію, як хвацько він вміє керувати спортивним літаком, з яким задоволенням відпочиває за кордонами та про те, що у нього ніколи не було серйозних стосунків. І це в такому поважному віці! Скільки йому? Десь за 40.

Я починаю молитися на якнайшвидший звук дзвіночка, після якого Микола нарешті покине мій столик

«Чого ти така напружена. Це ж фан», – додає другий айтішник. Сказати йому більше й нічого.

Вичавлюю з себе усмішку.

Ще троє айтішників. Моє питання кожному – чому вони не знайомляться на вулицях – спантеличує, і тривалі, як на таке питання, роздуми завершуються у всіх трьох однаковим зустрічним: «А ти?». З одним з них пожартувала, що крута ж робота у системного адміністратора – завжди знаєш, хто на які порносайти ходить, мовляв, є можливість стежити за новинками. Засоромився і теж почав гризти ніготь. Мабуть, це така професійна деформація.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

«Ти красива», – багатообіцяюче починає Рустем. Він ніби зовсім малий, але обличчя неможливо роздивитися через густу шевелюру та чорну запущену бороду. «Коли вже закінчиться ця мода?», - думаю я і починаю розповідати про наукову статтю, автори якої запевняють, що в чоловічій бороді більше страшних бактерій, ніж на обідку унітаза. Сама я не дуже вірю в такі статті, зрештою, її переказ явно не ввічливий в даний момент, але я мушу щось відповісти на його зауваження, що фігура у мене зовсім юна, але очі видають вік поза 30. Мовляв, у досвідчених жінок погляд тужливий. Хо-хо, теж мені – відкриття Америки, мені далеко за 30-ть і я вже все знаю і про себе і про свої зажурені очі!

«Привіт! Як справи? Як настрій?» – Юра засліплює мене біло-синьою усмішкою несправжніх зубів. О, невже канадський торговий агент? Може, зараз запропонує унікальну можливість купити набір ножів чи страшних безграмотних книжок за вартістю виробника? Ні, мляво розповідає про колишню дружину, що не дозволяє бачитися з донькою. Краще б таки продав мені якийсь диво-прилад для нарізання цибулі квіточками. Було б що крутити у руках. А так, мій бланк з іменами хлопців вже перетворився на пожмакану долонями трубочку.

«Ти тут який раз? Я щомісяця на щось таке ходжу!» – повідомляє номер 9. Навіть не хочу читати його імені на бейджику, а тим більше описувати тут.

«Що я можу зробити для тебе, щоб не втомлювати?» – сумно усміхається Андрій. О, яка приємність! Ще й Андрій! Але мені вже не до галочок, і не до мафії. Куди вже далі "краще роздивлятися та розпізнавати характери". Треба їхати писати колонку, а до цього ще на манікюр, в театральну касу, не забути купити молоко і яйця і забрати сина з басейну.

Показати ще новини
Радіо NV
X