Як допомогти дитині обрати майбутню професію. Блог тренера

21 березня 2017, 20:37
Сучасні батьки стикаються з проблемами, яких раніше не було в принципі. Вони намагаються їх розв'язувати, зважаючи на застарілий досвід, припускаючись багатьох помилок

Вибір професії для дитини – типовий приклад такої проблеми, що заганяє нас у кут. У прямому сенсі слова.

Коли ми виходили в конкурентне середовище, це відбувалося у два етапи: спочатку вступ до вишу, потім – на роботу. Наших батьків (а іноді і нас самих) непокоїло лише одне: чи ми зможемо змагатися, можливо, з більш талановитими, успішними, підготовленими, соціально адаптованими однолітками? Чи витримаємо ми конкуренцію з більш досвідченими товаришами, закінчивши навчання і прийшовши на роботу? Всі ми розуміли, що поруч з нами можуть опинитися діти з «кращих», ніж наша, сімей, з великими зв'язками; які краще підготовлені і займалися не з двома, як ми, а, скажімо, з чотирма репетиторами. У будь-якому разі, нас турбувало питання вартості контракту.

Відео дня

Але ситуація кардинально змінилася, хоч це і не завжди помітно, коли перебуваєш в Україні. Насправді, вашому підлітку, звісно, доведеться конкурувати з однолітками, і, можливо, з кращими з них, але проблема не в цьому.

Зараз батьки стурбовані усвідомленням того, що їхній дитині доведеться конкурувати не з людьми, а зі штучним інтелектом. Це, погодьтеся, зовсім інша історія. Всі розуміють, як змагатися (а також співпрацювати, дружити і домовлятися у всіх сенсах цього місткого слова) з людьми, але що робити з технологіями? Як людині змагатися з машиною, яка вже зараз, доки є недосконалою, обганяє людські здібності за кількома пунктами: швидкість лінійних обчислень, продуктивність праці, здатність до обробки великих масивів даних, дешевизна та стабільність в експлуатації?

Уявити собі ситуацію, в якій опиняться наші діти через п'ять, десять, двадцять років, і зрозуміти, якими рисами вони мають володіти, для успіху та процвітання (питання виживання випустимо як демотивуюче), досить складно.

До чого готувати дитину в таких умовах:

- глобалізації (що згортається)?

- заміщення людей комп'ютерами в більшості видів професійної діяльності, знайомої нам сьогодні?

- принципової непотрібності людей (принаймні, у нинішній кількості) для розвитку економіки та благополуччя панівних еліт?

- удосконалення технологій керування масами та окремими індивідами?

Нова реальність навіть не на порозі – вона вже тут

Опинитися віч-на-віч з такою картиною і не примружити очі складно. Але побачивши, скільки батьків зараз, у 2017 році, докладають зусиль різною мірою, щоб їхні діти вчилися на філологів, економістів, юристів, лікарів (вже зовсім не смішно), я розумію, що робити це потрібно. Причому особисто. Останнє рішення щодо ваших дітей – принаймні, поки дитина перебуває в зоні вашої відповідальності – приймати тільки вам. І краще б робити це, усвідомлюючи те, що відбувається.

Все викладене може здатися маячнею, фантастикою і залякуванням, особливо жителям провінційних українських міст. Що-що? Яка глобалізація, яке заміщення людини комп'ютером? З нашими дорогами, перепадами напруги в мережі, перерізаними кабелями інтернету в під'їздах, рівнем зарплат і рівнем сервісу. Ось де можна посміятися.

Однак, нова реальність навіть не на порозі - вона вже тут. Просто її погано видно за новинами про псевдоеліти, блокади, фронти, тарифи та ймовірні віялові відключення електрики. Тому, приймаючи рішення про майбутню професію дитини, точніше, сферу діяльності, зважте, що їй доведеться конкурувати не тільки і не стільки з людьми, скільки з комп'ютерами.

Моїй доньці лише п'ять років, а, значить, всі сучасні тренди торкнуться її ще більше. Зрозуміло, що про її майбутнє я думаю вже зараз. Для себе я прийняла такі рішення:

1. Намагаюся відстежувати і підтримувати її захоплення та інтереси – її, а не свої. Так, звісно, багато з них підкидаю саме я: рукоділля, конструктори, спорт, англійська, малювання, прогулянки, ігри, спілкування, друзі, читання, дуже багато читання. З жорстким відбором якості. Музика, балет (на рівні споживача).

Все це – з різницею лише у відборі конкретного матеріалу – може бути наявним і в житті підлітка. З неминучим додаванням гаджетів.

2. Різнобічність захоплень – це плюс. Раніше вона лякала батьків, і ми успадкували цей страх. Адже цінувалися вузькі фахівці (і, до речі, про цю західну модель освіти як про більш виграшну нам зараз говорять всюди). Дорослі намагалися сфокусувати підлітка на чомусь одному, прагнучи до його глибокої експертизи в одній царині. Зараз тренд змінився, але нам про нього якось не повідомляють, старанно скорочуючи програми і нав'язуючи вузьку спеціалізацію вже зі школи (в основі цього лежить не турбота про ваших дітей, а банальна економія на них).

3. Міждисциплінарність, схоже, залишиться ще деякий час трендом номер один. Допомогти дитині побачити неочевидні зв'язки між різними її інтересами, організувати їх так, щоб вони доповнювали і підсилювали один одного, – нове завдання батьків. Допомагати і навчати підтримувати баланс життєвих сил, адже в цьому на школу надії немає. Надати доступ до середовища, де сильні сторони підлітка будуть заохочувані і допоможуть розвиватися далі. З особистого досвіду скажу, що мої батьки, відправивши мене, філолога, на підкурси ХПІ вчасно, тобто, за півроку, зрозуміли, що помилилися. І найняли репетитора з французької.

Шкодую, що, пройшовши ще в кінці 90-х простенькі курси з веб-дизайну, не побачила перспектив у цьому напрямку і закинула його. Книжка, з працею знайдена мною через 15 років, укупі з репетитором, допомогли відновити базові знання. Однак, рішення полишити дизайн було дуже програшним для мене.

4. Людина все ще залишається людиною. В цьому його слабкість і сила. Згадана міждисциплінарність, як здатність працювати на стику різних дисциплін, здатність до багатошарових і символічних побудов, до аналізу й обробки даних, які не зводяться до простих алгоритмів, емоційність і нелінійність реакцій – це все наше, людське. Саме в цьому (за наявності міцної бази, звичайно) ми перемагаємо комп'ютери - принаймні, поки що. Тож дозвольте підлітку (та й собі) бути людиною. Живою. Піднесеною і втомленою, нестерпною і прекрасною, ризикованою і нелогічноюи, нудною і відчайдушною, сильною і слабкою одночасно.

Схоже, саме людяність дозволить нам вижити і рухатися вперед.

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X