Як дитина перенесе переїзд до нової країни? Блог психолога Наталії Гаєвської

17 жовтня 2018, 14:21
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Три проблеми, з якими можуть зіткнутися діти емігрантів

За останній час все більше українців задумуються про еміграцію до іншої країни, шукають там кращої долі та досить часто планують переїзд всією родиною. Які наслідки такого рішення в першу чергу для дітей, особливо, якщо це підлітки? З якими проблемами та викликами доведеться зустрітися сім'ї? І як їх ефективно подолати?

Відео дня

Справа в тому, що у віці плюс-мінус 11-16 років підліток є залежним від батьків, тож питання еміграції з дітьми, як правило, не обговорюється. Їх ставлять перед фактом від`їзду.
Ще перебуваючи вдома дитина переживає вимушений обрив значимих стосунків: родичі, друзі, однокласники, все, що було звичним і близьким, доведеться покинути. Після приїзду в нову країну у підлітків далеко не відразу складаються стосунки з однолітками, що може привести до хронічного стресу і психологічних проблем наступного типу:

1. Які б не були хороші стосунки між батьками та дітьми, після переїзду до нової країни вони змінюються. Однією з причин є те, що діти бачать, з якими труднощами доводиться мати справу їхнім батькам на шляху адаптації в новій країні, і не хочуть додавати їм ще й свої проблеми. Особливо це стосується випадків, коли батьки кидаються в крайнощі: або зосереджуються лише на побудові успішної кар'єри, або активно влаштовують особисте життя, або навпаки опускають руки від безсилля інтегруватися в нову спільноту, переживають депресію. У подальшому, вже дорослому, житті це загрожує вкоріненою думкою, що “за все необхідно платити”, “своє щастя необхідно вистраждати” тощо. І навіть маючи всі атрибути щастя, таким дітям складно відчувати задоволення від життя.

Іноді діти намагаються звільнитися від своїх некомпетентних, "древніх" батьків

У підлітковому віці актуальним стає порівняння з однолітками. Додаткові конфлікти можуть виникати на ґрунті неприйняття батьками, наприклад, нового стилю одягу їхньої дитини чи нових уподобань.

Зсув ролей батьків також негативно впливає на стосунки з дітьми. Деякі діти звикли до того, що їхні батьки до еміграції займали високі посади, а матеріальне та соціальне становище було доволі хорошим. Проте, часто буває так, що на початку еміграції батьки отримують соціальну допомогу або працюють на низькокваліфікованих роботах і не можуть повною мірою задовольнити всі потреби дітей.

Діти емігрантів, як правило, мають більш швидкий та короткий період адаптації ніж їхні батьки: вони ще не встигли відбутися як особистості на Батьківщині, краще засвоюють мову (через вікові особливості), їм необхідно ходити до школи, що також сприяє швидшій інтеграції. Часто саме вони різко вириваються попереду своїх батьків і починають займати провідні ролі в сім’ї в силу кращої компетентності, по-суті стаючи "батьками" для власних батьків. Подеколи діти намагаються звільнитися від своїх некомпетентних, часто німих, "древніх" батьків, тим самим загострюючи стосунки в родині. Іноді вони навіть соромляться своїх батьків перед новими друзями. Все це не сприяє згуртованості сім’ї з метою успішної адаптації в новій країні.

2. Взаємини підлітка з однокласниками. В Канаді інша система освіти ніж в Україні, яка далеко не завжди з самого початку позитивно сприймається підлітками з сімей емігрантів. По-перше, через те, що рівень знань англійської мови у новоприбулих не завжди на відповідному рівні, вони змушені терміново опановувати і мову, і паралельно шкільні предмети. Це провокує дистанцію між підлітком та іншими дітьми в школі. Набагато легше взагалі не говорити з іншими дітьми через погані знання мови, тож врешті-решт підліток може опинитись в ізоляції. Саме в той період свого життя, коли контакти з однолітками і завоювання свого "місця під сонцем" серед них виходять на перший план.

По-друге, на самому початку навчання у новоприбулих підлітків не такі успіхи в школі, до яких вони звикли, що може привести до зниження самооцінки і до негативного сприйняття власного «Я».

По-третє, незважаючи на легшу навчальну програму в канадських школах, у порівнянні з українськими, сам процес навчання вимагає більшої самостійності та відповідальності від дітей. Далеко не кожен є готовим до цього, особливо, коли підліток звик до того, що “за нього все порішають”. Це часто приводить до фрустрації, і перед підлітком відкривається два шляхи: або навчитись грати за новими правилами гри, або остаточно зійти зі шляху. Власне тут, на цьому етапі, дуже важливою є підтримка в сім’ї, розуміння батьками того, що відбувається з дитиною.

3. Невідповідне самосприйняття підлітка, коли він не отримує достатньої підтримки від сім'ї, а також не має авторитету серед однолітків, може привести до зниження самоповаги і, як наслідок, до проблем із соціалізацією, агресивності, девіантної поведінки. Часто в зоні ризику є підлітки з сімей із невисоким достатком, оскільки, потрапляючи в нове соціальне та матеріальне середовище, у них виникає внутрішній конфлікт через невідповідність рівня потреб і рівня можливостей. Вони бачать багато нових для себе речей, які їм недоступні, проте, дуже бажані.

Також для підлітків характерним є формування ідеальних уявлень, вони малюють собі картину «нового життя» в новій країні і, коли ця картина поступово руйнується, це може вилитися в агресивну, соціально неприйнятну поведінку або навпаки подавлену, аутоагресивну поведінку.

Текст публікується з дозволу авторки.

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X