Як американцям вдається не жалітись на життя. Блог Марії Прус

22 жовтня 2017, 08:01
Американці, здається, набагато менше жаліються, ніж українці. Чому?

У неділю, 22 жовтня, у Вашингтоні пройде 42-й щорічний Марафон морської піхоти США (Marine Corps Marathon), в якому, до речі, вдруге беруть участь українці – ветерани АТО.

Стартує марафон між Пентагоном і Арлінгтонським військовим кладовищем, проходячи через увесь Вашингтон.

Відео дня

На півночі маршрут охоплює парк Рок-Крік, улюблене місце вашингтонців для пікніків і пробіжок. Місцями це справжня оаза дикого лісу, на власні очі бачила тут оленів і койотів. У центрі дорога марафонців пролягає через Національну алею, тобто через всі головні пам’ятки міста: Капітолій, меморіали Вашингтону, Лінкольну, Джефферсону, Рузвельту.

Охоплена й величезна частина житлового масиву Арлінгтона, штат Вірджинія. Дороги, звісно, перекривають, і позначиться це як на туристах, так і на жителях Вашингтону й Арлінгтону. І найцікавіше – ніхто не жаліється. Принаймні, за рік я ані разу не почула невдоволення щодо цього.

Під час останнього вересневого марафону у Києві моя стрічка у Фейсбуці рясніла гнівними коментарями, часом із гумором, часом – саме лише обурення. Мовляв, чого це їхній комфорт пересування на власній автівці центром міста у вихідний день має пасти жертвою купки любителів ЗСЖ?!

Ставлення американців до такого можна висловити словами мого колеги: «А чого обурюватись? Це ж нічого не змінить». Банальна істина, про яку ми, українці надто часто забуваємо.

Лише забігів на різні дистанції тут проходить понад 120 штук за рік

Вашингтонці давно звикли до десятків подій, які чи не кожні вихідні змушують владу перекривати дороги. Марш жінок чи науковців, прайд чи парад до Дня подяки, хода з приводу Дня Святого Патріка чи 4 липня, марафон морської піхоти чи тріатлон IronMan... Лише забігів на різні дистанції тут проходить понад 120 штук за рік. І, як виявляється, для столиці країни автомобілів всі ці перекриті дороги – зовсім не катастрофа.

Одна з причин – зі свого боку, міська влада робить усе, аби наперед попередити жителів про такі події. Роблять інтерактивні карти. Автомобілісти, а це 62% населення, переважно із розумінням ставляться до цього. І не лише через поширену культуру бігу. Просто американці, здається, загалом набагато менше жаліються.

Америка – країна двох партій. А значить, що хто б не був при владі в Білому домі чи Конгресі, республіканці чи демократи, приблизно половина населення країни буде невдоволеною. Чи жаліються вони на політиків? Звичайно. Чи відчувається в їхніх словах стільки ж ненависті, я у українців? Як на мене, ні.

Чи менше у американців проблем, ніж в українців? Можливо. Бо нація загалом багатша, а значить, багатьом не треба думати про те, як в буквальному сенсі прогодувати родину.

Але, в той же час, Америка – така величезна, потужна й розмаїта країна – постійно потерпає, наприклад, від стихійних лих. Західне узбережжя – лісові пожежі, землетруси. Східне узбережжя – шторми, урагани. Північ – тріскучі морози, завірюхи. Південь – спека, посухи. Центр країни – взагалі «Алея торнадо». І я не чула, щоб каліфорнійці, техасці чи мічиганці аж надто жалілись на життя.

Колись почула цікавий факт про людську психіку. Людина посміхається, коли відчуває позитивні емоції. Але працює це і навпаки: якщо змушувати себе посміхатись, організм можна «обдурити», і він почне продукувати гормони радості. В такому світлі білозубі і «нещирі», як ми звикли вважати, посмішки американців не здаються такою вже поганою ідеєю.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X