Передається через покоління. Що таке історична травма та як її подолати

Історична травма — що це для нас означає з точки зору психології?

Війна та всі трагічні події, що з нею пов’язані, мають суттєвий вплив, який «відгукуватиметься» ще не одне покоління в майбутньому. Якщо дослідити нашу історію, то подій такої величини за своєю трагічністю та масовістю було досить багато. Тож цей вплив, переданий через покоління, ми вже відчуваємо на собі.

Як саме це відбувається?

Історична травма — це сукупна емоційна та психічна шкода, нанесена травматичними переживаннями чи подіями декільком поколінням певної групи людей. Наслідки такої руйнівної дії відображаються та передаються на біологічному рівні (тобто на рівні ДНК).

Правда зцілює

Що це означає? Наприклад, візьмемо таке поняття, як «діти війни». Наші бабусі і дідусі були свідками масових знищень людей, переживали ризик і загрозу своєму життю та росли в скрутних умовах. На фізіологічному рівні стреси такої сили формують хімічні зміни у ДНК.

Їх діти схильні до посттравматичних стресових розладів — на рівні поведінки це може виражатися у схильності до самопошкодження (від завдання собі фізичних ушкоджень до тяжіння до руйнівних стосунків і саморуйнівної поведінки), різноманітних залежностей (алкогольної, харчової тощо) і проблем із емоційною близькістю та здатністю створювати здорові стосунки. На фізичному рівні такі люди схильні до серцевих та печінкових захворювань, в них підвищений ризик онкології.

Уявіть собі декілька поколінь. Схематично це може виглядати так:

— Друга Світова війна, масові вбивства, втрата родичів, овдовіння, сирітство, бідність, фізичне насилля:

перше травмоване покоління — ПТСР та інші прояви психологічної травми;

друге травмоване покоління — алкоголізм, рукоприкладство у родині, пасивні агресія та гнів, емоційний аб’юз, ментальні захворювання, залежні стосунки;

сучасне покоління — постійний пошук похвали та заохочення, проблеми з самовизначенням, харчові розлади, депресія, тривожність, алкоголізм, емоційні «гойдалки» у стосунках.

— Війна в Україні з 2014 року (анексія Криму та окупація Луганської та Донецької області), повномасштабне вторгнення в лютому 2022 року: нас чекає той самий цикл, якщо ми не перервемо його.

Чи можемо ми вплинути на майбутнє? Так, безумовно. І для цього нам потрібно звернутись до минулого, як би парадоксально це не звучало.

По-перше, вивчати та пізнавати себе. Але не на рівні одного життя, а на рівні системи: сімейної, колективної, народної. Саме вивчення історії, історичних фактів, трагічного досвіду минулого дає пізнання себе як частини великого цілого, частини народу.

Досліджуючи минуле, а особливо свою сімейну історію, ми розуміємо, скільки переплетень в нас «закодовано», і розвиваємо здатність усвідомлено давати місце будь-чому — як негативному, так і позитивному.

Дайджест головних новин

Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV

Підпишись

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Що робить травма? Війна, голодомор, масові смерті, репресії тощо. Вона розриває зв’язок:

• з реальністю — звична реальність руйнується, настає хаос, де не розумієш хто ти і що відбувається і, частіше за все, вплинути ні на що не можеш;
• з близькими — смерті, розлуки, раптові переїзди, депортації;
• з часом — людина часто застигає в тому часі, де відбулось травмуюча подія, і більше не бачить майбутнього. Такою травмою став, наприклад, розвал Радянського союзу, який наші батьки чи дідусі-бабусі до сьогодні не прийняли.

Коли ми вивчаємо та досліджуємо історичний досвід, ми відновлюємо ці зв’язки. Ми розуміємо, що з нами чи нашими пращурами відбувалось раніше, що відбувається тепер, і завдяки цьому можемо кинути місток на майбутнє, відновлюючи зв’язок між майбутнім і минулим. Не дарма кажуть, що без минулого немає майбутнього.

По-друге, важливо відновлювати історичну пам’ять та називати речі своїми іменами.

Згадайте людину з амнезією — вона не уявляє хто вона, не приспособлена до життя.

Коли наша психіка закриває від пам’яті якісь болючі чи травмуючі події, утворюється розрив, який забирає багато сил, тому що психіка намагається відновитись. Рану потрібно загоїти. Якщо ми це робимо свідомо — шукаємо ці сліпі плями, що утворилися внаслідок травми, — ми зцілюємось, отримуємо інформацію про те, хто ми є насправді. Правда зцілює.

Читайте також:

Маріанна Ткалич

За 15 місяців війни. Що сьогодні відбувається із психікою українців

Це можна уявити й на рівні народу, у якого в історії є пробіли, які замовчують, переписують або заперечують. Згадайте, як кожна влада, що приходила в Україні, намагалась переписати нашу історію «під себе», зробити її більш зручною. Навіщо вони це робили?

В книзі Чингіза Айтматова описана легенда про те, як у давньомонгольському племені бранців позбавляли пам’яті, щоб перетворити їх на ідеальних рабів. І зараз ворог намагається стерти нас, нашу історію, щоб нас не було, або щоб ми стали такими, як вони — прийняли ту «зручні» наративи, що зроблять нас більш покірними.

Тож вивчаючи зараз нашу історію, традиції, культуру, мову, ми змінюємо свою свідомість, відновлюємо себе. Відтворюємо ті уявлення, що були стерті — про нашу силу, про нашу жагу до свободи та про нашу народну унікальність. І тому українська історія, культура та мова — це теж зброя, можливо навіть найміцніша, бо тримає нас, коли немає надії, дає наснагу, коли немає сил, та наповнює вірою, що перемога буде за нами.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Більше блогів тут