Інтрига "другої статі": 5 найбільш очікуваних книг березня. Блог письменника

6 березня 2017, 19:41
Майже всі книги цього огляду – безперечні бестселери. Їх цінність підтверджена не стільки тиражами, скільки значно дорожчою валютою – увагою

І невипадково, адже саме жінки, таємнича «друга стать», є головними героїнями цих романів, а завдяки їм героями стають (здебільшого) і чоловічі персонажі.

Хуана Інес де ла Крус. Світогляд. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2017

Відео дня

Представлені у цих ошатних книжках твори належать до періоду золотої доби у світовій літературі, а їх авторка – красуня, інтелектуалка і письменниця Хуана Інес де ла Крус – до сузір’я найяскравіших світил пізнього бароко.

Власне, вона й була зіркою свого часу – найосвіченіша жінка доби, черниця, фрейліна при королівському дворі, так би мовити, штатна авторка вельможного світу, якій замовляли гімни, панегірики, балади та оди. Здавалося, релігійна драматургія з її спадщини мала б нести риси завойовницької політики, якою славилася культура Нової Іспанії (Мексики), де визнавалася лише позиція конкістадорів – і у житті, і в літературі, і в мистецтві. Утім, авторка – жінка, і ніщо жіноче їй було не чуже.

Тож жіноче свято в літературі триває і наразі. Чергові томи зі спадщини видатної мексиканської авторки доби бароко, вперше перекладені в Україні, якраз демонструють жанрове розмаїття у творчому доробку придворної поетки. Поема Перший сон вперше написана нею не з партикулярного обов’язку, а для власного задоволення. Єдиний прозовий твір, Відповідь поетеси високоповажній сестрі Філотеї де ла Крус, взагалі довів примхливість її вдачі та характеру, втягнувши у ворожнечу між представниками церковних кіл, які й так давно вже заздрили впливовим зв’язкам сестри Хуани та її літературній славі.

Кэти Хан. Задержи звезды. – Х.: Клуб Семейного Досуга, 2017

Перший роман молодої англійської письменниці став найгучнішим дебютом Франкфуртського ярмарку. Відразу після виходу його планують перекласти двадцятьма мовами. І не дивно, адже романтичний сюжет про майбутнє перетинається гостросюжетними сплесками з реальності.

Здавалося б, як у відомій пісні Джона Леннона Imagine, прийшла епоха мрійників, не стало кордонів і релігій. І хоча цей ідеальний світ збудований на руїнах колишньої цивілізації, але старі, а, насправді, споконвічні, проблеми у ньому розв’язуються на нових рівнях, з новим градусом пристрасті та амплітудою «космічних» стосунків. Це ті самі випробування кохання, от лишень проходити їх доводиться у відкритому міжгалактичному просторі, віддаляючись від корабля і наближаючись до смерті. «- У нас осталось только девяносто минут воздуха. - С его уст срывается всхлип, короткая вспышка, заглушающая слова, а через минуту шутит: - Что ж, не знаю, как ты, но я оставлю на Майндшер очень плохой отзыв о космических путешествиях. - Заткнись, Макс, - говорит она, хотя его предсказуемость немного успокаивает ее. - Сейчас не время для твоего ужасного чувства юмора. - Знаю. - Он всегда был готов шутить в наиболее экстремальные моменты: во время курса подготовки астронавтов; на похоронах; когда они в первый раз встретились. - Что нам делать? - Мы успокоимся, перегруппируемся, а затем я собираюсь тебя спасти, - улыбается Макс. - Чем постоянно и занимаюсь».

Володимир Рафеєнко. Мала книжка прощань. – Х.: Фабула, 2017

Цілком ймовірно, що проза цього автора, будучи сповнена гіркої іронії, насправді, оплачена власною біографією героїв-прототипів. Як би безвідповідально це не звучало, але наявність таких речей видає ритм оповіді – розхристаний і одночасно скупий, він з великого жалю, а не зі злості. Тут майже немає описів, синтаксична стійкість висловлена лаконічними «пішов – вийшов - присів». Такі тексти поглинаються за один раз – в метро, на канапі, в клозеті, – час від часу перегортаючи сторінки і зважаючи, скільки ще залишилося попереду.

Але автор упевнений: «Все рано чи пізно закінчується. Пиво в пляшках, баби в гумках, м'ясо в торбах...». Здається, саме цій невтішній істині, здебільшого, й присвячена Мала книжка прощань. Час від часу її герої борються з «життям у сні»: тікають з дому, їдуть на зйомки до Фелліні, іноді просто вішаються. Хоча, здебільшого, продовжують жити. Їх здивування власній долі не позначено навіть якимось знаком запитання наприкінці крику: «Коли все закінчилося, Микола в халаті пішов виносити з квартири сміття. Надворі було вітряно, сутінки тріщали від розрядів близької грози. – Матінко рідна, – подумав він, – роздивляючись яскраві вікна, – коли ж я порозумнішаю». Запити, за якими ховаються одвічні «прокляті питання» російської літератури, надто пронизливі на тлі веселого маразму, що розгортається на сторінках цієї трагікомічної книжки.

Лорен Олівер. Поки я не впала. – К.: КМ-Букс, 2017

Історія про двох подружок, що розгортається на тлі дня Святого Валентина. Звичайно, найкращу валентинку дарують одній з них, і, ясна річ, вона від найгарнішого хлопця в школі.

Роман не став би бестселером у багатьох країнах, якби нам розповіли банальну підліткову казку про розбите кохання, сварку кращих подружок і нічну аварію, яка зазвичай трапляється після святкової вечірки. Після стандартної у такому жанрі катастрофи дійство перекидається до царини більш оригінального жанру, а сама книжка починає нагадувати фільм День байбака. Віднині всі помилки можна виправити завтра зранку, коли все повернеться на свої місця, але яка ціна відновленого статусу-кво – дружби, кохання, родинного щастя. Іноді таємниці, що розкриваються під час таких подорожей в часі, бувають страшніші за наслідки, які насправді стають причиною. І справа виявляється зовсім не в ближньому, якого ти хочеш врятувати своїм серфінгом пам’яті, а у зовсім третьорядних персонажах, які роблять з романтичної історії справжній трилер.

Сімона де Бовуар. Друга стать. – К.: Основи, 2017

Книжка, присвячена найдавнішому конфлікту історії, конфлікту між чоловіком і жінкою, стала класикою світової філософської думки й, водночас, першою хвилею фемінізму після Другої світової війни.

«Друга стать» вийшла у світ у 1949 році спочатку у Франції, а трохи пізніше - практично у всіх країнах Заходу. Успіх книги був приголомшуючим. Тільки в США було розпродано мільйон екземплярів, і попит все одно залишився незадоволеним.

Кілька поколінь жінок зросли на цій книзі, шануючи її як нову Біблію. Вона принесла своєму авторові світову популярність, зробивши ім'я Сімони де Бовуар не менш знаменитим, ніж ім'я її чоловіка - Жан-Поля Сартра, метра інтелектуальної Європи. Попри всі домисли, обоє були попутниками модного в ті часи комунізму, а не членами його партії. І Друга стать, зокрема, - це спроба розійтися з марксистським підходом до «жіночого питання». В центрі уваги авторки – не «жіночі маси» у боротьбі за спільну справу «пролетаріату», а окрема жіноча особистість в історії – з її фізіологією, анатомією і психологією.

Показати ще новини
Радіо НВ
X