Невичерпний потік. Як на нас впливає надлишок інформації та що з цим робити
Уявіть собі людину, яка їсть весь час, з ранку до ночі — саме це часто робимо ми з вами на інформаційному рівні
Інформаційний потік з різних джерел фоново і непомітно впливає на емоційний стан людини, створює психологічне навантаження, забирає купу сил і часу. Соцмережі (фейсбук, інстаграм, ютуб) — частина нашої реальності, в якій ми існуємо; смартфон став нашим додатковим органом чуття.
Окрім очевидних ресурсів і плюсів, що дає нелімітована інформація, існує й інша сторона — чим ми за це платимо. Це ілюзія, що зараз інформація безкоштовна. Ми платимо своєю увагою, часом, емоціями, що важко відслідкувати, порахувати в моменті. Але такими є неозвучені правила гри.
Інфонасилля
Спробуйте кілька днів використовувати, наприклад, ютуб без реклами. Відчуєте полегшення. Ось приблизний список, з чим доведеться розпрощатись середньостатистичній людині:
— Казино, доставка їжі, як заробити на оренді, не працюючи, політика, бізнес-школи та курси англійської. Вся перелічена реклама — лише маленький пазл великого потоку інформації, який ви ковтаєте щодня, не усвідомлюючи.
Соцмережі рятують, коли ми відчуваємо у реальному житті неусвідомлену небезпеку
— Реклама тренінгів жіночності та самовдосконалення: «Якщо не хочеш бути щасливою у стосунках (успішним у всьому), можеш просто пропустити цей ролик». Які почуття викликає? Злість. Фраза очевидно маніпулятивна. Ще можуть бути сумніви. Жінки задаються питанням: «А чи справді я щаслива?» (до речі, це нормально — сумніватися, бо стосунки — живі, динамічні і ніколи не ідеальні). У людини, яка переживає кризу може бути надія (а може все ж таки є секретний секрет щастя або успіху, і мене полюблять та оцінять). Тривога і неусвідомлений сором («зі мною не все в порядку, я не знаю, як надихати свого чоловіка робити мені подарунки, а тренер — знає», або «я не надто успішний і заробляю недостатньо»). Відчуваєте скільки емоцій за пару секунд? З ролика, який ви не вибирали.
— Благодійні акції: важко хворі діти, сльози і страждання. Щодня, кілька разів. Після чого одночасно відчуваєш біль, страх (ніхто від такого не застрахований). Після страху виникає імпульс зробити благодійний внесок. Але коли інформація подається таким чином, це — рідко усвідомлений вибір, частіше — символічний відкуп. Або інший імпульс — бажання скоріше переключити, втекти. Часто така інформація викликає провину за те, що не береш участь у допомозі. А ще роздратування. А потім ще раз — провину за своє роздратування. І це все — за долі секунди.
Емоція, яка виникає у відповідь на рекламу найчастіше — злість. Злість сигналізує, що наші потреби і кордони порушуються. Природа ж злості в цьому випадку в тому, що інформація нав’язується, вона агресивна, неочікувана, нелімітована. По суті це — інформаційна атака. А якщо точніше — насилля.
До речі, інформаційне насилля — це не тільки реклама. Це можуть бути люди, які «годують» нас тим, що нецікаво, жалінням, претензіями; події, які не корисні і крадуть час (наприклад, сімейне свято, куди насправді приходиш лише тому що так заведено, щоб нікого не образити).
Інфоказино
В соцмережах ми за власним бажанням — ніхто ж не змушував реєструватися. Але тут спрацьовує ефект інфоказино: зайшов і не помітив, скільки часу пройшло. А якщо спробувати прожити хоч день без них, виникає ще більше тривоги і спротиву — справжня інфоломка.
Чому так?
