Імідж або життя. Чому у нашому суспільстві соромно бути самотньою, - жіночий погляд

3 листопада 2016, 20:37
Чому людей без пари взагалі прийнято називати самотніми? Ніби у них  немає приятелів на роботі, друзів для походів в кіно, чи вони не спілкуються з родичами та сусідами? 

«Якимович, дарма ти опублікувала цю колонку про експрес-побачення! Всі подумають, що ти у пошуку” – пише мені близький друг. Через кілька хвилин він уже телефонує, контролюючи кожне слово і з менторською інтонацією додає, що я повинна більш ретельно дбати про свій імідж, якщо хочу, щоб люди до мене серйозно ставилися!

Відео дня

Майже дослівно я вже чула такий текст років 5 тому. Тоді 1+1 запустив реаліті, в якому відомі жінки ходили на побачення і ділилися своїми враженнями з психологом. Шоу як шоу! До речі, воно, на відміну від багатьох інших, таки закінчилося реальним весіллям двох хореографів, щоправда, через кілька років вони таки розійшлися, але я не про це. Крім танцівниці та чемпіонки з плавання канал вмовив взяти участь у програмі і свою ведучу новин, можливо, щоб додати проекту серйозності.

“Якимович, зачем Л туда пошла? Она что с ума сошла?” – емоційно тараторив мені у скайпі давній друг. “Она же звезда новостей! Какое может быть одиночество?! Это же удар по имиджу! У нас в стране нельзя признаваться в таком! Это стыдно и неприлично!” – продовжував він при зустрічі, коли приїхав зі свого чергового закордонного відрядження. Я не вірила своїм вухам! Перед мною сидів 40-річний гей, який давно не приховує своєї орієнтації, працює у міжнародній компанії, носить светр яскраво помаранчевого кольору з вузькими зеленими штанами і говорить про іміджеві втрати, бо розлучена жінка публічно ходить на побачення? “Как канал такое допустил? Кто ее теперь будет воспринимать серьезно?”. Тобто, один з найвідчайдушніших моїх знайомих, впевнений, що десять років бездоганної кар’єри на телебаченні можна перекреслити зізнанням, що ти холостячка?

“Мені чомусь завжди жаль самотніх жінок” – коментує в фейсбуці мою колонку про зміну кола спілкування після розлучення мій кум.

У нас в стране нельзя признаваться в таком! Это стыдно и неприлично!

Чому людей без пари взагалі прийнято називати самотніми? Ніби у них немає приятелів на роботі, друзів для походів в кіно, чи вони не спілкуються з родичами та сусідами?

Якщо освічені і прогресивні представники суспільства сприймають жінок без офіційно оголошеного партнера, як якихось бідолах, то що говорити про загал? Бо ж принцесою можна стати, якщо розбудив принц? І навіть інфанта має обов’язково вийти заміж, хоч за якогось Дурня! У більшості рейтингових серіалів героїня довго страждає, потім досягає якихось висот і в фіналі, як винагороду за усі поневіряння отримує чоловіка!

На дні народженні моєї успішної незаміжньої 35 річної подруги в дорогому ресторані Києва зібралися переважно її колеги по роботі, партнери та декілька друзів. Відчуття незручності за людей почали мене накривати після 5 тосту, бо всі вони як один були про заміжжя, щоб саме цього року і щоб діточки! А й справді, що ще можна побажати самодостатній не дуже близько знаній людині, яка святкує день народження без пари? А що як вона лесбійка? Чи у неї є таємний коханець і у них все добре, просто вони не хочуть дітей? Чи через проблеми зі здоров’ям вона не може мати дітей? Чи просто не хоче ніяких стосунків? Або сімейне життя не відповідає її інтересам? Таких думок, схоже, ні у кого не виникало! Бо як так? От кар’єра є, гроші є – тепер тільки чоловіка бракує!

- Щоб шо? – гарне місце для улюбленого риторичного запитання моєї начальниці!

Припустимо, що зустріч з чоловіком-мрії справді є найжаданішим бажанням іменинниці, але чи нормально це проголошувати весь вечір в широкому колі бізнес-партнерів? Якщо вже три людини побажали, наприклад, купити машину, то невже всі гості і далі будуть пропонувати випити у різних інтерпретаціях за те, щоб мрія про авто збулася?

“Це вона чіпляється через недотрах!” – експертно заявляє мій колега, пояснюючи конфлікт на роботі з вимогливою начальницею. “Звідки знаєш? Ви це обговорювали?” – перепитую я і викликаю роздратоване здивування присутніх у кімнаті людей – і жінок, і чоловіків! Ну, як? – усі ж знають, що вона неодружена! Ніби наявність сексу залежить від того в парі ти чи ні? Будьмо відверті, не так багато наших знайомих дорослих подружніх пар можуть похизуватися регулярним і хорошим сексом! Може одні з десяти чи навіть двадцяти?!

Люди можуть бути самотніми і в шлюбі, стати чужими і триматися за іпотеку і малолітніх дітей, відмовлятися від власних прагнень, але не допустити позору розлучення! Бо це справді влучний удар по іміджу! “У нашій родині розлучених не було! Тож навіть не думай!” – мій батько вирішив мене повиховувати на 12 році мого самостійного життя. Чути, що перш ніж мене набрати, він готувався і прослухав мамину лекцію, яка ще категоричніше розмовляла зі мною напередодні. А я перебираю у голові усіх родичів, щоб згадати хоч когось, хто дивиться з любов’ю на свого партнера, а не постійно підколює його слабкі місця в присутності дітей та друзів.

“Приховай зі сторінки “сімейний статус”. Навіщо всім знати, що ти “розлучена”? - рекомендує з кращими намірами моя знайома соціолог, яка спеціалізується на інтернет-опитуваннях. “Не варто це так виставляти! Це як хизуватися проваленим проектом! Дуже неправильно. Ти маєш виглядати успішною у всіх аспектах жінкою!” – і на якийсь час я навіть виконую цю рекомендацію.

Але ж розлучатися не соромно! Як і не соромно ходити на побачення, знайомитися і зустрічатися з цікавими людьми! Припиняти стосунки, якщо вони перестають приносити радість та задоволення! Соромно дурити самих себе, зраджувати собі та іншим! Проживати життя під тиском суспільної думки і відмовлятися від власних бажань - це реальний привід для жалощів! Невже працювати над своїм образом в очах якихось інших людей – це справді серйозно?

Імідж - це ж ніщо! – казали колись в одній рекламі!

Показати ще новини
Радіо НВ
X