І у худих, і у товстих. Чим небезпечний вісцеральний жир і як його позбутися

10 лютого 2020, 23:03

Найпростіший спосіб визначити, чи є у вас вісцеральне ожиріння — це виміряти обхват талії

«Поліцейський живота» і вісцеральні ожиріння. Ще в 1947 році професор Jean Vague опублікував роботу, в якій зазначив, що ризик гіпертензії, серцево-судинних захворювань, подагри і діабету залежить не стільки від маси тіла, скільки від розподілу жиру і може зустрічатися, і у пацієнтів з нормальною масою тіла. Згодом було встановлено, що саме вісцеральний (скупчується навколо внутрішніх органів — ред.) жир — причина розвитку багатьох захворювань, і що надмірна кількість вісцерального жиру може бути і у худих, і у товстих. А ось збільшення підшкірного жиру до певних значень у разі збереження звичайної кількості вісцерального не збільшує ризик. Я багато писав про вісцеральний жир, але залишається хороше питання — а чому ж він все-таки виникає?

Відео дня

Відмінності у кровопостачанні, метаболізмі, цитокіновому профілю між підшкірним і вісцеральним жиром вивчені добре і вони універсальні. Вісцеральний жир більш прозапальний, більш іннервований, має вищий рівень ліполізу і впливає на рівень системних гормонів — таких, як лептин, адипонектин, статеві гормони. Чому?

З-поміж дієт найкраще себе зарекомендувала середземноморська

Є кілька теорій, чому росте вісцеральний жир. Перша теорія — це «переповнення», коли наростає інсулінорезистентність печінки, м'язів, жирової тканини, і жир відкладається в «незвичайних» місцях: сальник, печінка, м'язи, підшлункова тощо. А його відмінні від підшкірного жиру властивості пояснюються нетиповістю локалізації. Дійсно, в цій думці є раціональне зерно: «метаболічно здорове ожиріння» не може бути скільки завгодно великим — якщо перевищення маси тіла становить понад 15%, вісцеральний жир починає збільшуватися. Однак це не пояснює феномена «худих жирних».

Друга теорія говорить, що вісцеральний жир починає рости в разі гормональних порушень: лептинрезистентності й інсулінорезистентності. Адже лептин, крім усього іншого, ще й «регулювальник» жиру, що впливає на характер його відкладення. Не обходиться і без інших гормонів: свою лепту вносить дисбаланс статевих гормонів і кортизол (сприяє відкладенню жиру у верхній частині тіла: обличчя, шия, груди). Дійсно, схильність до вісцерального ожиріння у чоловіків частіше спостерігається вв разі недосипання і хронічному стресі.

І, нарешті, еволюційна теорія пояснює унікальні властивості вісцерального жиру через імунологічну функцію сальника. Сальник — це складка вісцеральної очеревини, яка відіграє важливу роль в імунітеті. У ній є особливі «молочні плями» — fat-associated lymphoid clusters. Імунні клітини сальника відрізняються більш вираженим жировим обміном, вищою прозапальною активністю. Сальник здавна називають «поліцейським живота» — він може захищати від запалення органи і навіть стримувати поширення запалення по черевній порожнині. Такі властивості сальника давали перевагу в середовищі з великою кількістю кишкових інфекцій.

Але що може відбуватися зараз, за часів більшої стерильності? Запалення в кишечнику викликають не мікроби, а нездорове харчування. Концентровані насичені жири, фруктоза, висококонцентровані вуглеводи негативно впливають на мікрофлору, що призводить до розвитку постпрандіальної «метаболічної ендотоксемії», яка проявляється в підвищенні рівня циркулюючого в крові ліпополісахариду й інших запальних маркерів протягом 5 годин після прийому їжі. Зверніть увагу, що винні не вуглеводи самі по собі, а їхня питома калорійна щільність.

Таким чином, підвищена активність сальника на тлі хронічного запалення призводить до декомпенсації його захисної функції, утворюючи порочне коло: більше запалення — більше вісцерального жиру — більше запалення.

Ну, а щоб додати корисних нюансів у мої теоретичні міркування, кілька практичних рекомендацій. Найпростіший спосіб визначити, чи є вісцеральне ожиріння — це виміряти обхват талії і рівень тригліцеридів. Для чоловіків талія до 90 см і ТГ до 2,0, для жінок талія до 85 см і тригліцериди до 1,5 помітно знижують ризик вираженого вісцерального жиру. А от «тригліцеридна талія» багаторазово збільшує ризик ускладнень.

Саме позбавлення від вісцерального жиру, а не просто схуднення, знижує ризик для здоров'я. Чим менше жиру в легенях, тим легший перебіг астми, чим менше жиру в підшлунковій, тим краща чутливість до інсуліну, чим менше жиру в печінці, тим краще всьому організму. Вісцеральне схуднення — це найздоровіше схуднення: зміна харчування, хороший сон, фізична активність. З-поміж дієт найкраще себе зарекомендувала середземноморська низьковуглеводнева, дотримання якої дозволяє на чверть знизити рівень вісцерального жиру.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X